Навесні ліс оживає після довгої зими. Ще недавно він був похмурим, а дерева стояли голі. А тепер ліс осяяло весняне сонечко. Тугі бруньки набухли на деревах за кілька днів. Вони розкрилися у ніжне зелене листя. Весняний ліс знову шумить від вітру.
Відразу після закінчення зими, на ще мокрій та холодній землі з’являються перші проліски. Це маленькі, ніжні та тендітні квіти, але які ж вони сильні та витривалі! Проліски не бояться пробиватися крізь залишки снігу, назустріч сонцю. Вони не бояться також весняних приморозків.
Скоро землю знову прикрасить шовковий килим з м’якої трави. А на сонячних лісових галявинах виростуть справжні розсипи різнокольорових квітів. Це яскраво-жовті примули, лілові крокуси, голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани. А слідом за ними білим або рожевим кольором зацвітуть деякі лісові дерева та кущі. Наприклад, дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина.
Навесні ліс сповнений заливистих та дзвінких пташиних голосів. Лісові птахи шукають собі пару, в’ють затишні гніздечка. Весна — це час весіль для лісових мешканців. Навіть змії, і ті святкують свої зміїні весілля. Навесні змії дуже злі та не полюбляють, коли їм заважають. У цей час потрібно ходити лісовими стежками обережно, щоб ненароком не наступити на змію, яка гріється де-небудь на сонечку.
Те, які ми є - це те, як ставляться до нас оточуючі, з чого найчастіше й випливає наше особисте ставлення до себе і формується наш характер. Аналізуючи свою поведінку, вчинки і думки, зауважуючи слова сказані в нашу сторону, розуміючи вчинки, зроблені в нашу сторону ми формулюємо себе і нашу особисту думку про свій характер. Оточуючі часто швидко і необдумано роблять висновки, що є їхньою великою помилкою. Часто, маючи мало інформації і перекручуючи щось на свій лад, вони не повністю знають людину. Рідко буває таке, що хтось може створити істинну картину реальності. Треба бути досить розважливим аби бачити і знати справжній характер себе чи когось іншого :)
