В 2017 г. ООО «АРС» заключило с Емельяновой и Емельяновым договор купли-продажи принадлежащей им на праве общей собственности квартиры с условием пожизненного проживания. В соответствии с условиями договора, ООО обязалось пожизненно содержать супругов в связи с их нетрудо по возрасту и по состоянию здоровья, обеспечивая питанием, одеждой и необходимой сохранив в их пожизненном и бесплатном пользовании квартиру, а также нести расходы, связанные с ритуальными услугами. В 2018 г. Емельянов заболел, потребовалась медицинская и Емельянова обратилась в ООО с найти специализированное кардиологическое медицинское учреждение и отвезти его туда на консультацию. Данную ООО не выполнило. Через несколько дней Емельянов скончался. Ритуальные услуги ООО выплачивать не отказалось, но, сославшись на временные трудности, по Емельянову подождать выплаты. По каким основаниям данный договор может быть расторгнут?

Согласно статьи 54 Конституции "Закон, устанавливающий или отягчающий ответственность, обратной силы не имеет". Уголовный Кодекс также имеет статью 10: "Уголовный закон, устраняющий преступность деяния, смягчающий наказание или иным образом улучшающий положение лица, совершившего преступление, имеет обратную силу, то есть распространяется на лиц, совершивших соответствующие деяния до вступления такого закона в силу, в том числе на лиц, отбывающих наказание или отбывших наказание, но имеющих судимость. Уголовный закон, устанавливающий преступность деяния, усиливающий наказание или иным образом ухудшающий положение лица, обратной силы не имеет". Например, лицо совершило преступление, за которое до изменение УК вменялось наказание в виде лишения свободы на 10 лет, с принятием новой редакции УК за данное деяние уже 5 лет, тогда УК будет иметь обратную силу, то есть наказание данного осужденного будет уменьшено. То же самое применяется и в том случае, когда декриминализируются преступления, т.е. деяния перестают быть преступлениями. 
Таким образом, ответ: да, новый УК по условию задачи будет иметь обратную силу, так как улучшает положение лица, совершившего преступления. Это подтверждается ст. 54 Конституции и ст. 10 Уголовного Кодекса. 

Гендерна рівність – це рівні можливості для жінок і чоловіків реалізувати свої людські права та, при наявності, здійснити свій внесок у політичний, економічний, соціальний та культурний розвиток країни. Гендер є соціально-рольовим статусом, який визначає соціальні можливості жінок і чоловіків в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці.

Рівність людей – це однаковість їх соціальних можливостей не лише у користуванні своїми правами, а і у виконанні суспільних обов’язків. Гендерні стереотипи - уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками й жінками. Для жінок найважливішою соціальною роллю вважається роль домогосподарки, матері. Чоловікам приписуються активна участь у громадському житті, професійний успіх, відповідальність за забезпечення сім’ї. Найбільш значущими для них вважаються саме професійні ролі. Чоловіки й жінки мають однакові умови для реалізації своїх людських прав. Ефективним засобом вирішення проблеми зміни стереотипів можуть бути засоби масової інформації, оскільки вони суттєво впливають на суспільну свідомість.

У різних видах політичної діяльності (участь у виборах, інтерес до політики, підтримка тих чи інших політичних партій і лідерів, участь у політичних акціях, робота в органах виконавчої та законодавчої влади) співвідношення чоловіків і жінок суттєво різниться.

У системі світового оновлення й реформування Україна прагне до створення громадянського суспільства на нових, гуманітарних засадах, що є передумовою демократичного устрою. Подолання традиційних гендерних стереотипів, творення нових форм і загальнолюдських стандартів для жінок і чоловіків, гендерної культури нового взірця – потреба перебудови України у контексті світової спільноти, створення нових форм міжнародного спілкування та міжнаціональних відносин. Політика й суспільно-політичні структури держави відіграють першочергову роль у моделюванні умов життя, інституціоналізують збереження і відтворення статусу тієї чи іншої статі. Тому на порядку денному в нашому суспільстві стоїть проблема створення рівних відносин партнерства між чоловіками та жінками і такого розподілу відповідальності, який би дав можливість ліквідувати порушення рівноправності, що існують у різних сферах життя, у тому числі у сфері прийняття політичних рішень.