Знайти у тексті однорідні члени речення, звертання, вставні слова.
скрайбі із цим поняттям ми знайомі з дитинства, адже за простих малюнків намагалиси передати побачене, почуте, певну інформацію, настрій чи емоції. особливість скрайбінгу полягає в тому, що в процес одночасно залучаються слух, зір, а також уява людини. зазначене, на думку психологів, сприяє кращому розумінню та запам'ятовуванню. використовуючи цей метод, можна доступно й легко пояснювати складний матеріал. скрайбінг - це новітня техніка презентації, у якій мова оратора ілюструється «на льоту» малюнками на екрані, білій дошці чи аркуші паперу. іншими словами, скрайбінг - це зображення малюнків, перетворення речей на візуальні образи. як зазначають фахівці, за цієї інноваційної технології можна увагу слухачів, забезпечити іх додатковою інформацією та виокремити головні моменти доповіді. до речі, робота вчителя на уроці під час пояснення нового матеріалу з крейдою в руках - приклад скрайбінгу .ось так! особливу зацікавленість, безперечно, викликає відеоскрайбінг. він має такі види: мальований, аплікаційний, онлайновий. у мальованій презентації художник зображує в кадрі картинки, піктограми. аплікаційний вид передбачае накладання готових зображень, онлайновий дає змогу монтувати відео за готовими шаблонами. а ви, друзі, уже використовували скрайбінг?

Діоклетіанова капуста

З давніх-давен люди оцінили смакові, поживні й цілющі якості капусти. Вважалося, що вона містить усі сім благ - гаряче і холодне, сухе і вологе, гірке й солодке, а також гостре. Лікарі радили давати капустяний сік дітям, аби ті швидше виростали, радили вживати цілющу капусту при запаленнях та свіжих ранах.

Ми розкажемо тобі дивну історію про римського імператора Діоклетіана Августа, який 305 року зрікся престолу і виїхав до міста Салони, де, на превеликий подив колишніх підданих, почав вирощувати капусту.

Чим можна було пояснити цей дивний і незбагненний вчинок?

Кілька років тому імператора Діоклетіана мучив глухий біль у животі. Жерці в один голос пророкували йому швидке одужання, сто років життя, блискучі перемоги на суші й на морі, покору володарів далеких і ще дальших царств, довічну славу і ще багато чого. А йому вже не лише вночі, а й удень дошкуляли болі. Діоклетіан вже почав думати про смерть.

Ось тут і нагодився старий грек, який сказав йому: "Вилікую, владико, але за умови, що цілком довіришся мені і виконуватимеш усі мої поради. - Він повів імператора на город і показав на капусту: - Ось у ній - твоє здоров'я".

І справді, вилікував Діоклетіана Августа свіжим капустяним соком.

... Колишній імператор коротким запоясним ножем вирізує найбільшу капустину. В палаці він власноруч перетирає її на тертушці, проціджує кашку крізь чисту полотняну шмату і випиває сік перед тим, як сісти до обіднього столу. Все нетривке в цьому світі, думається йому, все мінливе.

Здається, ще вчора імператор свято вірив, що кожен його крок - це сторінка історії. Нині ця віра розвіялася, мов туман.

Він дивиться у вікно, і погляд його зупиняється на капусті. Тепліє на душі: ось що вічне! Люди воюють, вбивають, руйнують, а вона собі росте. Вона годує, лікує, тішить зір. Вона однаково потрібна і друзям, і ворогам, й імператорам, і найостаннішому рабові.

От їй таки не буде переводу на землі.

Одного разу на зупинці автобусу я побачив літню жінку з дівчинкою років шести. Мабуть, то були бабуся та онука. Ця дівчинка чомусь привернула мою увагу, тож я почав роздивлятися її.Дівчинка була струнка й тоненька. Вона стояла, схрестивши ніжки, та тримала бабусю під руку. Її довге та густе волосся, зав’язане у два «хвостика», спадали нижче пліч. Дівчинка роздивлялась навкруги своїми великими сірими очима, відкритими та виразними, а в них чомусь проглядалось занепокоєння. Мабуть, автобуса вони з бабусею чекали вже довгенько. Незважаючи на це, у погляді дівчинки відчувався непідробний інтерес до всього, що коїлося навкруги. Дівча повертало свою акуратну голівку в усі боки, роздивляючись людей на зупинці, автомобілі, що проїжджають повз, вивіски магазинів, голубів, що проходжали поважно трохи поодаль. Потім вона поверталася до бабусі й обличчя її ставало не по-дитячому серйозним. Дівчинка гладила бабусину руку та починала виглядати на дорогу.Дівчинці дуже пасувало її просте літнє платтячко світло-жовтого кольору та легкі сандалії, в них вона була схожа на красиву ляльку щойно з магазину. Раптом вона радісно гукнула дзвінким голосом: «Бабуся, а от і наш автобус!» і з широкою посмішкою на обличчі потягла бабусю за собою.Ячомусь посміхнувся, побачивши радісне та спокійне обличчя дівчинки, що виглядала з вікна автобуса.