ответ:
объяснение:
у житті кожної людини музика грає особливу роль. вона є нас від самого народження. щоб наш сон був міцним, мама співала нам колискову в дитинстві. потім ми вчили веселі пісеньки в дитячому садку. а пізніше у нас почали формуватися музичні вподобання. одні люди в захваті від акордів важкого року, інші вважають за краще легку популярну музику. хтось пов’язує з нею своє життя і вчиться в музичній школі, а далі в консерваторії. інші просто слухають її в навушниках дорогою до школи, університету, на роботу.
мені здається, що дуже складно знайти людину, яка байдужа до музики. адже вона надихає людей, нагадує про якісь важливі події з життя, мотивує, піднімає настрій. коли мені важко вивчити якийсь вірш, я завжди вмикаю класичні твори. вони налаштуватися на навчання. ця музика по-особливому прекрасна. вона зачіпає найтонші струни нашої душі, впливає на настрій і сприйняття світу. мені здається, що класична музика наповнена високими почуттями й благородними поривами. адже в мелодіях композитори відбивають свої переживання. під звуки скрипки та фортепіано я завжди мрію, а ось сильні акорди змушують мене задуматися і засумувати. мама каже, що класика робить нас духовно багатшими.
музика є нам розвинути почуття прекрасного. вона зближує людей. ми часто збираємося сім’єю за столом і починаємо співати різні пісні. навіть коли до нас у гості приходять малознайомі люди, то вони без жодних проблем підспівують. це є усунути бар’єри, які заважають спілкуванню.
отже, музика — це найбільша втіха: вона освіжає серце й дарує йому світ, вона вимиває геть з душі пилюку повсякденного життя. я дуже люблю музику. без неї моє життя не було б таким цікавим.
Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.
Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.
Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.
Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.
Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця
Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових
надеюсь оно
