Мати справжніх друзів - це щастя.
Я щасливий : у мене є такий друг.
Його звуть Артур і живе він у сусідньому будинку.
Наші батьки приятелюють, і ми потоваришували з ним ще давно - коли ходили у дитсадок.
Я називаю Артура справжнім другом, бо справжні друзі завжди допомагають один одному та приймають один одного такими, як вони є.
Артур саме такий, і я теж намагаюся бути таким.
Нам подобається різна музика та книги, але ми поважаємо смаки один одного і ніколи не говоримо "та це дурниці, ось моє краще".
Коли минулого року я захотів навчитися танцювати, Артур мене підтримував, коли з мене кепкували однокласники, хоча сам він танці не любить і вважає несерйозною справою.
Ось чому я вважаю, що Артур - справжній друг, а не просто приятель.
Объяснение:
підстав своє там
1.Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.
2.Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи.
3.У темряві, густій, тяжкій і рівній, прокинувсь я.
4.Рівний залитий сонцем степ одразу принишк.
5.Хай буде сад, і дерево крислате, і кіт-воркіт, і ще багато див.
6.Будуть приходити люди вбогі й багаті, веселі й сумні.
7.Тече вода в синє море та не витікає.
8.Старий батько сидить коло хати та вчить внука маленького чолом оддавати.
9.Світ який – ні краю ні кінця!
10.Тиша була наповнена всякими звуками: і дзвінкою піснею жайворонка, і дзижчанням польових мух, і тихим мелодійним шелестом стиглого жита.
11.Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок можна було викосити косою в траві.
12.І море, і озеро, і синій високий берег, і широкий степ - все було залите гарячим маревом і прикрите таким легким сивим туманом, що всі відтінки, всі кольори ніби зливались докупи.
13.Хоч би звідки їхали чумаки: з Полтави, Сум, Ромна чи Лубен - усі вони не могли оминути Кременчука.
