1. Спишіть речення, виділяючи комами звертання та вставні слова. Про читайте речення вголос із правильною інтонацією. 1. Велике значення сьогодні набуває інформаційна грамот нiсть, адже світ безумовно стає все більш високотехнологіч ним.
2. Шановні відвідувачі годувати в зоопарку тварин суворо заборонено! 3. За словами експерта молодь здатна запропонува ти нове бачення майбутнього.
4. Хлопці й дівчата пам'ятайте, що правильне харчування це здорове життя і молодість.
5. Скажіть будь ласка чи є в продажу пластикові контейнери для овочів.

Складіть I запишіть одне речення зі звертанням.

1. Павло пішов по алеї, і йому здавалось, ніби гілля в гущавині пригнічує його зверху до землі.

2. У прибалтійських народів існує легенда, пов’язана, з нещасливим коханням дівчини, яку забрало море

3. Як і минулого літа Інна з Мудриком подовгу мовчали – кожен про своє

4. Бачиш і ти, немов той ясень розмовляєш (Л. Укр.).

5. Цар Петро I навчався в Голландії корабельної справи, коли побачив соняшник (А. К.).

6. Чуєш у собі поклик поезії, але хто навчить тебе її чародійницьких тайн?

7. Сонце в степу так сліпучо світить, ніби ти опинився вже на іншій, ближчій до сонця планеті

8. У хату батько увійшов нерішуче, немовби жалів, що зайшов

9. Трава в покосах в’яне й просихає, і пахощі, як життєдайний струм, у груди ллються

10. Батько вчительки був маленький урядничок і ніяк не міг влізти з головою у своє урядництво

11. I засяяли відтоді блакиттю кулясті бані собору над плавнями, над всім білим світом дніпровським

12. Молодий горбоносий парубок в шинелі красиво повертає голову до нас і приязно усміхається

13. Він причепив до свого бриля червоний з вологістю кетяг калини, заглянув до нашої школи, завзято вдарив у дзвін та й пішов поміж садами в степи крутити крила вітрякам

У моїй родині живе загальна улюблениця — кішка Ліза. Зараз я вже не уявляю, що її колись не було в нашому домі, що колись ми жили без Лізи, — такою важливою істотою вона для нас стала. Але ще кілька років тому ми не думали ні про яку кішку . Правда, я постійно просила у мами дозволу завести якусь тварину, але вона була непохитна. І от якось раз ми виявили в під’їзді крихітну грудочку, яка тикала усім у ноги, шукаючи до та захисту. Спочатку мама винесла цій істоті теплого молока, а потім вже не змогла її залишити напризволяще. Так у нашому житті з’явилася Ліза. Спочатку вона була невизначеного кольору, худа і болюча. Але поступово, завдяки турботам моєї мами й увазі всієї нашої родини, ця істота перетворилася на чудову красуню, яку наш тато назвав Лізою. Мені здається, це ім’я підходить моїй улюблениці якнайкраще. У неї біла пухнаста шерсть, бірюзово -зелені очі та пишний рожевий носик і подушечки лапок. Моя улюблена кішка дуже пластична і граціозна, любить пострибати і пограти зі своєю улюбленою «мишкою ». З вигляду Ліза — сама доброта, однак це далеко не так. Ця розумна кішка володіє непростим характером, любить пустувати і навіть напаскудити. Але ми все одно її дуже любимо, тому прощаємо їй все. Так, Ліза ніколи не буде спілкуватися з тими, хто їй не подобається. Якщо до неї нечемно звертатися, вона може зашипіти або навіть подряпати. Але моя бабуся каже, що кішка завжди відчуває хороших людей і ні за що їх не скривдить. Тому нечемні гості нехай нарікають на себе. Крім того, Ліза дуже незалежна і самостійна. Вона може цілий день займатися своїми справами, не звертаючи на нас ніякої уваги, і підійде приголубитися тільки тоді, коли сама цього захоче. Але якщо їй щось потрібно, то ця ласунка завжди доб’ється свого — жодне серце не може встояти проти такої красуні. Бабуся називає Лізу природним барометром — вона допомагає їй передбачати погоду. Так, ми завжди дізнаємося, коли наближаються холода, — тоді Ліза спить, згорнувшись калачиком і заховавши ніс. А ще бабуся стверджує, що кішки здатні « намивати гостей». Тому, коли Ліза сидить на порозі і вмивається, бабуся передрікає, що з’являться гості. І дійсно, іноді вони приходять. А одного разу Ліза врятувала всю нашу сім’ю від загибелі. Вночі у нас почався витік газу і ніхто нічого не відчув, сплячи міцним сном. Але Ліза почала ходити з кімнати в кімнату і голосно кричати. Крізь сон мама кілька разів покрикувала на кішку, але коли прокинулася, то зрозуміла, чому Ліза не могла заспокоїтися. Вчасно мама закрила газ, вивела всіх на вулицю і провітрила квартиру. Так , завдяки Лізі, ми залишилися живі. Відтоді вся наша сім’я ще більше любить цю кішку, вважаючи її повноправним членом сім’ї. Зараз Ліза вже доросла. У неї кілька разів були кошенята, яких ми дружно всі разом прилаштовували «в добрі руки». Думаю, коли Ліза стане старою, ми залишимо собі одного кошеня, що буде дуже схоже на свою маму. Щоб наша дорога кішка завжди була поруч з нами