Випишіть із тексту слова, утворені безафіксним  (нульовою суфіксацією). Ми, сучасники, маємо в особі Павла Загребельного видатного майстра українського слова, маємо письменника, чия багатогранна, навдивовижу розмаїта, пристрасна творчість вивела його в ряд тих літераторів, які примно­жують славу української літератури на світовій арені.

Чому ж він обрав саме художнє слово? Чому обрав саме його, знаючи, що немає праці більш виснажливої, ризикованої, а іноді й просто невдячної?

Зрештою, поміркуйте самі: учений приходить у науку тоді, коли вже певна ділянка її вивчена, відвойована в небуття, він лише продовжує пошук на одному етапі. Імовірність успіху тут більш реальна й очевидна. Інша справа творчість. Хоч у літературі вже були О. Пушкін, Т. Шевченко, Л. Толстой, О. Достоєвський, Леся Українка – та це лише ускладнює завдання письменника, а не спрощує його. Як це не парадоксально, а кожен літератор усе мусить починати спочатку. Невдалий дослід у лабораторії вченого просто кане в небуття, а поганий роман жорстоко відкидає літературу назад, і невдача письменника завжди привселюдна.

Хто-хто, а Загребельний з його рідкісним умінням самокритично дивитися на свою творчість знав цей жорстокий норов письменницького ремесла, знав, що в літературу треба йти тільки тоді, коли певен, що не станеш у ній сірим поденником, коли вистачить у тобі мужності беззастережно віддати їй свої дні і ночі, знаючи, що вона безжально черпатиме з тебе снагу, силу й здоров’я, іноді нічого не даючи затомість