Кожен ранок має свою мелодію. Який сумну: похмуре небо, холодний вітер. А який і веселу: тепле сонечко, привітне небо.
Цей ранок видався напрочуд мелодійним.Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою.
Я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.
Я люблю – життя, за те що воно таке різнокольорове, як веселка… Я люблю – своїх батьків, які подарували мені життя і виростили мене такою якою я стала...Я люблю – своїх друзів, за те що люблять мене такою якою я є, і цінують мою дружбу… Я люблю – Його, за те що він є у моєму житті і відчуваю себе коханою… Я люблю – сонце, за те що воно світить і зігріває своїми промінчиками… Я люблю – дощ, під яким можна просто безтурботно побігати… Я люблю – своє місто, за його чарівність, і загадковість… Я люблю – своїх кумирів, за те, що є на кого рівнятись… Я люблю – мрії, які допомагають мені жити… Я люблю – музику, за те, що створює мелодію для душі і серця… Я люблю – кіно, яке дарує чудові моменти… Я люблю – книги, які вчать жити і думати… Я люблю - сни, за те, що ми можемо втілити свої мрії… Я люблю – своїх ворогів, за е, що роблять мене сильнішою… Я люблю – сльози, за те що допомагають переживати важкі моменти… Я люблю – людей, які дарують світу свої усмішки… Я люблю – квіти, які роблять цей світ сповненим кольорів і запахів…
