Через те, що люди вбили собі в голову такий безглуздий принцип, як: "Ну, від однієї смітинки нічого не трапиться, до смітника йти далеко...".
Через те, що люди вміють тільки забирати, а давати- ні, наше довкілля з кожним днем, місяцем, роком, десятиліттям падає на коліна перед смітником... Через це і трапляється масове забруднення повітря та водойм... Невинні нецивілізовані люди та нещасні тваринки страждають через лінь кожної людини, яка не може взяти себе в руки і, побери його біс, взяти і викинути той безглуздий папірець в смітник! Дійти декілька нещасних метрів до того смітника! Що ж подіяти, що вчинити, щоб здерти кайдани з нашої напів забрудненої неньки Землі? Необхідно більше небайдужих та організовних людей! Не потрібно соромитися підійти і надати до тим, хто займається цією справою. Якщо ми разом- ми сила! Тільки разом ми можемо врятувати цей світ. Наш світ.
У щоденному мовленні ми десятники разів за годину вживаємо звертання. Без них складно уявити будь-яку комунікацію. Та й на письмі часто доводиться звертатися до когось. Тому дуже важливо знати, як правильно звертатися до співрозмовника і як виділяти звертання у письмі. Цей матеріал стане у нагоді при вивченні речень зі звертаннями!
У складі простого речення, крім головних і другорядних членів, можуть бути слова, що не є членами речення і не пов’язані з іншими членами ні сурядним, ні підрядним зв’язком. Так, синтаксично не пов’язані з членами речення звертання. До них не можна поставити питання і вони не є членами речення.
Звертання — слово або сполучення слів, що називає особу або предмет, до якого звертається мовець (Не тремти, моя берізонько, стій під зливою, не гнись).
За будовою звертання бувають поширені та непоширені. Іменник або інша частина мови у значенні іменника, якими виражається непоширене звертання, вживаються в кличному відмінку. Поширюється звертання за рахунок узгодженого або неузгодженого означення:
Зоре моя вечірняя, зійди над горою…(Т. Шевченко).
При звертаннях можуть стояти займенники ти або ви, через які здійснюється зв’язок звертання з реченням. Ці займенники можуть стояти в будь-якому відмінку і виконують у реченні функцію підмета чи додатка. Їх не слід плутати зі звертанням:
Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш, а вітром жалібно голосиш на ріллі? (О. Олесь).
Перед звертанням можуть уживатися вигуки о, ой. Комою від звертання вони не відокремлюються:
Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! (Т. Шевченко)
Інші вигуки комами відділяються:
Гей, бики, чого ви стали? (С. Руданський).
Объяснение:
