У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість, взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність. Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.
Я знаю силу слова — воно гостріш штика і швидше навіть кулі, не тільки літака.
Воно проміння швидше, в нім — думка й почуття. Воно іде в народи для вічного життя.
Коли це слово — зброя, як день, що не схолов, коли живуть у ньому ненависть і любов.
Воно влуча як куля, ця зброя золота, коли у нім ненависть з любові вироста.
Воно над зорі лине, а в нім живуть як спів любов до Батьківщини і лють до ворогів.
О зброє щастя, слово, я жить з тобою звик! Ти — квітка у любові, в ненависті ти — штик.
Я знаю силу слов, я знаю слов набат.. .
Я знаю силу слов, я знаю слов набат. Они не те, которым рукоплещут ложи. От слов таких срываются гроба шагать четверкою своих дубовых ножек. Бывает, выбросят, не напечатав, не издав, но слово мчится, подтянув подпруги, звенит века, и подползают поезда лизать поэзии мозолистые руки. Я знаю силу слов. Глядится пустяком, опавшим лепестком под каблуками танца, но человек душой губами костяком
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
