Мого друга звати Андрій. Йому зараз 14 років. Це друг мого брата теж. Ми разом гуляємо, граємо футбол. Моя улюблена футбольна команда називається „Манчестер Юнайтед", а його - „Барселона". Андрій добрий, чесний, уважний. Мені з ним дуже цікаво.
У мене є краща подруга - Лена. Ми вчимося з нею в одному класі, але за однією партою не сидимо. Ще ми з нею разом ходимо на хореографію. Вона блондинка, у неї довге волосся, блакитні очі. Моя подружка, як і я, дуже любить читати книги, малювати, танцювати. Вона добра і весела дівчинка, завжди в гарному настрої. У школі вона завжди отримує хороші відмітки. Іноді ми разом робимо домашні завдання. Мені з нею завжди цікаво і весело.
Мишко — мій найкращий друг. Ми дружимо з першого класу. Мишко середнього зросту, худорлявий, у нього високий лоб, прямий ніс, світле волосся і трохи смагляве обличчя.
Мій друг любить спорт. Він швидко бігає, високо стрибає. Але найбільше йому подобаються спортивні ігри, змагання, естафети. Спорт зробив Мишка сильним, спритним, витривалим. Саме тому він не боїться фізичної роботи і з задоволенням допомагає дорослим.
Він чесний і доброзичливий хлопець. Мені з ним цікаво і весело. Я дуже пишаюсь, що в мене є такий друг.
Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…
