4. Відокремленим неузгодженим означенням ускладне речення А. У тій хвилі вона не почувала нічого, крім вдячності за рятунок від нехибної смерті. Б. Ранкові доли, багаті різнобарв'ям трав, горять в росі. В. Панна, з великими очима, з суворо застиглою постаттю, здавалась фантастичною феєю. Г. Лиш народи, явлені у Слові, достойно жити зможуть на землі.

   Талант - це те, що, безумовно, прикрашає людину, ким би вона не працювала. Це те, чим людина дихає, коли вже нічим і дихати. Талант надає людині сил і бажання жити далі. А це найголовніше!
   Але, щоб не втратити той талант, який у тебе є, треба багато над собою працювати. Кожна справа вимагає важкої праці. Без цього вже ніяк. І якщо людина працює, намагається зробити крок уперед, то успіх уже точно гарантований. Талант багато в чому визначається любов'ю людини до того, що вона робить. Якщо їй це не цікаво, навіщо тоді хотіти того, що в тебе не викликає ніякого захоплення?
   Треба бути працелюбним, щоб щось у тебе вийшло. Коли сидиш, склавши руки, доброго результату від справи не чекай. Потрібні якісь власні зусилля! Там, де одна проблема, з'являється інша. І щоб подолати одну перепону на шляху до розквіту таланту, треба "звернути не одну гору". Таке наше життя. І в ньому така закономірність: чим більше працюєш, тим краще результат, на який розраховує людина.
   Згадаємо великих поетів і письменників! Скільки працював Іван Франко, щоб його визнали генієм? Скільки зусиль доклав Тарас Шевченко, щоб вийти у вищий світ? Він же був сиротою, бідною людиною, а ким став? Тепер він світоч українського народу. Лишилось тільки сказати, що праця відіграє велику роль. І той, хто це знає і хто дійсно над собою працює, стає іншою людиною, що досягає великих вершин.
   Отже, давайте шукати сенс життя, працювати, робити висновки, щоб чогось досягнути у цьому житті!

             Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!

Объяснение: