Переписати речення , розставити пропущені розділові знаки! Підкреслити дієприкметник чи зворот як член речення!
1. Запропонувавши подарунки Остап замовк і присів.
2.Соломія сподіваючись на неочікувану зустріч подивилась праворуч і зніяковіла.
3. Він перечекавши промовив ті слова які від нього очікували.
4Сестра не звикла сидіти склавши руки..
5. Тарас зупинився подивився ліворуч пройшовши кілька кроків знову зупинився.
6.Олеся пішла шкутильгаючи довгою дорогою і нарешті дісталась базару.
7. Санько пішов снідати помивши обличчя.
8. Зрозумівши всю неправду він став стовпом посеред хати.
9. Іван попоївши подякував господарям і пішов далі.
10.Небо тріскалось розліталося на маленькі шматочки роздерши видноколо.
11.Роздягнувшись він ліг і почав згадувати щось далеке і невмируще.
12.Вона промовчала засоромившись власної думки.​

Мова - то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо народною мудрістю Цей струмінь живе в слові, і слово не мислиме без неї, як не мислима річка без води. Рідна мова! Запашна співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики та квіткових пахощів.Рідне слово є важливим засобом виховання людини.Втрата народом мови - це трагедія всіх трагедій, бо тоді губиться весь попередній досвід, зафіксований у ній. Культура змінює свій генетичний код, а народ відчужується від традицій, звичаїв, духу предків, потрапляє в іншу духовну атмосферу і свідомо чи несвідомо страждає.

Прочитайте текст спочатку мовчки, потім уголос за особами. Визначте його тему й головну думку. З'ясуйте стиль тексту, свою думку доведіть.
Добрий лісоруб
Прийшов -якось чоловік у ліс по дрова* Вибрав березу, підняв сокиру. Тут берізка заговори ла жалісно:
- Не рубай мене! Мої дітки-паростки плакатимуть, якщо мене не стане!
Підійшов чоловік до дуба. Почав дуб просити:
- Дай мені ще пожити на світі! Жолуді мої ще не дозріли й не годяться на насіння. Як же виростуть дубові ліси?
Замислився чоловік: «От диво! Ліс живе, ліс думає. У кожного дерева свій розум, у нас із ним одна мова. Кожне дерево знаходить мудрі й переконливі слова. Духу не вистачає його скривдити!»
Тут із хащів вийшов дідок із довгою зеленою бородою. Лагідно глянув на чоловіка й сказав:
тобі, що не знищив моїх дітей! Це принесе тобі щастя. Віднині все, що потрібно, у тебе буде. Дивися лише, щоб твої бажання не стали надмірними.
Попрощався Лісовик і зник.
Жив той чоловік заможно і щасливо до кінця своїх днів* І діти його були щасливі, й онуки, бо ніколи не кривдили нічого живого.
Та якось правнукові доброго лісоруба запраглося, щоб Сонце спустилося з неба й погріло йому спину. Розгнівалося Сонце на таку його дурість і спалило нахабу промінням.
Того нещасливого дня гаряче проміння так налякало дерева, що ті оніміли навіки. Відтоді люди не чули від них жодного слова.
- Поясніть значення вислову втратити спільну мову, Чи можна втратити спільну мову з природою? У чому це виявляється?
- Назвіть почуття, які викликали прохання дерев у лісоруба. Яке почуття викликали забаганки лісорубового правнука в Сонця? Звіртеся зі Словничком назв почуттів.
- Складіть і запишіть план тексту казки. Усно перекажіть за ним казку. Роздивіться ілюстрацію. Пофантазуйте і розкажіть, що на ній зображено. Доберіть кілька варіантів назв.

План тексту казки
1. У ліс по дрова. 2. Розмова з деревами. 3. Мудрі слова є у всього живого. 4. Люди щасливі, коли розуміють природу. 
5. Ганебний вчинок егоїста. 6. Дерева оніміли.