Даремно шукав би хто його в теперішню пору. Посередині села великий майдан, де стояла невеличка дерев'яна церква, а побіч неї вбоге попівство івчани жили безпечно, орали землю, годували худобу й кохали пасіки, славні на цілу Задніпрянщину, та позаводили гарні сади. Діти слухали залюбки оповідань дідуся, а Павлусеві снилися відтак бої з татарвою, широкий степ, і він мріяв усе про те, коли то й він підросте та стане славним козаком. Люди поприходили вполудне з церкви.
