И забиваю мир, и в сладкой тишине Я сладко усиплен… О. С. Пушкін. Пушкін «начало всіх начал», він цілий світ російської душі, багатої і баламутної, бентежної і ніжної. Великий поет відобразив різноманіття російського життя першої чверті дев’ятнадцятого століття. Він говорив про свободу, викриваючи кріпосне право, «тиранів світу», був співцем дружби і любові. Важливе місце в його творчості займають ліричні вірші про природу. З дитячих років Пушкін гаряче любив рідні російські пейзажі, любив сільську тишу, простори рідної країни. Поет за натурою, він чуйною душею сприймав навколишній світ. Сво думки, почуття він висловив у своїх чудових творах. У ранній період своєї творчості він малює природу в романтичному дусі, наприклад, у вірші «До моря» (1824 р.). Він був написаний напередодні від’їзду поета з Одеси. У ньому зображення моря дано в романтичному ключі. Воно здається поету втіленням неприборканої і вільної стихії, могутності і краси. Поет міркує про свою долю вигнанця (він був у засланні), про долю народів взагалі:Судьба людей повсюду та же:Где благо, там уже на стражеИль просвещенье, иль тиран.
