Написати фантастичне оголошення про фантастичне
​

Нинішній освічений і всезнаючий аматор мандрівок добре знає цей острів. Будучи найбільшим і наймальовничішим на Дніпрі, він перетворився останнім часом на справжню «Мек­ку» туризму. Кожен, хто подорожує Дніпром-Славутою, кон­че ступає на цю предковічну землю. І взагалі всі, хто приїздить до запорізького краю, прагнуть неодмінно відвідати легендар­ну Хортицю. Хортиця — кровна братаниця Дніпра. Скільки несе свої води Дніпро-Славутич, стільки й височить посеред його розло­гого плину закучугурений крислатими дубами кам’яний ост­рів, що, немов гігантський старезний вітрильник, тихо пливе у вічність, Хортиця в сльотаву днину — сувора і хмурна, за со­нячної погоди — велична і чарівна. Острів — справжнє буйство ландшафту. Утворюючи його, природа довго не роздумувала — нагромадила бескиддя граніт­них скель, залила низинні місця водою, кинула деінде віхті зелені — і вийшло диво. Мальовнича краса острова зберегла­ся і до наших днів. Хортиця — свідок подій сивої давнини. На крутих берегах острова зупинялися вої київських князів Олега, Ігоря, Свя­тослава, Володимира. Пізніше тут таборилася Запорозька Січ, майоріли козацькі корогви. Під одним із дубів козаки писали політичний вердикт — лист турецькому султанові. До наших днів дійшли козацькі назви окремих скель та яруг. «Найстійкіша» — Чорна скеля. Навіть за найясніших днів не освітлюється сонцем цей похмурий стрімчак. За пере­казом, саме на Чорній скелі 972 року загинув у нерівному бою князь Святослав. На Чорному бескиді в’юниться Зміїна печера, що являє со­бою природне урвище глибиною до чотирьох і шириною до од­ного метра. Переказують, що тут запорозькі козаки ховали вій­ськову казну. Довкруж Хортиці чимало напівзатоплених скель-острів-ців. Одна зі скель називається Запорозька миска. Це справ­ді дивовижне творіння природи — виїмка діаметром півтора і глибиною близько метра, схожа на посудину. З покоління в покоління дніпровські лоцмани передавали легенду про те, що в спекотні дні козаки варили тут галушки завбільшки з кулак. Неподалік від острова, на околиці села Верхня Хортиця росте славетний сімсотрічний дуб. Розповідають, що під ду­бом стояв зі своїм військом Богдан Хмельницький, коли 1648 року йшов на Жовті води. Нині унікальна пам’ятка природи під охороною закону.

ответ:

объяснение:

у житті кожної людини музика грає особливу роль. вона є нас від самого народження. щоб наш сон був міцним, мама співала нам колискову в дитинстві. потім ми вчили веселі пісеньки в дитячому садку. а пізніше у нас почали формуватися музичні вподобання. одні люди в захваті від акордів важкого року, інші вважають за краще легку популярну музику. хтось пов’язує з нею своє життя і вчиться в музичній школі, а далі в консерваторії. інші просто слухають її в навушниках дорогою до школи, університету, на роботу.

мені здається, що дуже складно знайти людину, яка байдужа до музики. адже вона надихає людей, нагадує про якісь важливі події з життя, мотивує, піднімає настрій. коли мені важко вивчити якийсь вірш, я завжди вмикаю класичні твори. вони налаштуватися на навчання. ця музика по-особливому прекрасна. вона зачіпає найтонші струни нашої душі, впливає на настрій і сприйняття світу. мені здається, що класична музика наповнена високими почуттями й благородними поривами. адже в мелодіях композитори відбивають свої переживання. під звуки скрипки та фортепіано я завжди мрію, а ось сильні акорди змушують мене задуматися і засумувати. мама каже, що класика робить нас духовно багатшими.

музика є нам розвинути почуття прекрасного. вона зближує людей. ми часто збираємося сім’єю за столом і починаємо співати різні пісні. навіть коли до нас у гості приходять малознайомі люди, то вони без жодних проблем підспівують. це є усунути бар’єри, які заважають спілкуванню.

отже, музика — це найбільша втіха: вона освіжає серце й дарує йому світ, вона вимиває геть з душі пилюку повсякденного життя. я дуже люблю музику. без неї моє життя не було б таким цікавим.