Випишіть безсполучникові складні речення. Визначте смислові відношення
(одночасність чи послідовність подій, зіставлення чи протиставлення, пояснення,
доповнення, швидка зміна подій та інше). Накресліть схеми.
Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне огірками і хлібом,
пахне болотом і травами, десь далеко гукають деркачі й перепілки. Світло хвилями ллється з неба, сповнює повітря, несито пожирає тіні на землі, заганяє їх під дерева, кущі, у гущину. Ріс місяць і блід, росли скелі і блідли. Якась добрість з'єднала берег і
море, згоду і смуток. Настав ранок, сонце вмило своє ще рожеве від сну обличчя й
розпустило промені. Я знаю: кожній дитині потрібна увага батьків. Ще мить - у
небі грім шалено загримить. Легенда починається з кохання, із подвигу і мужності людської, з джерельця чистого води живої, із сонячного дивного світання.

На прогулянку в парк ми пішли всім класом разом із учителькою ботаніки. Ми повинні були навчитися збирати гербарій з листів берези та яблуні. Парк перебував недалеко від міста й ми поїхали туди на автобусі, доїхали до кінцевої зупинки й ще небагато пройшли пішки.  Всі ми знаємо березу - за її гарну білу кору й чорні смужки на ній, а яблоню - за її найсмачніші  та соковиті плоди. Ми взяли із собою в парк довідники й підручники, щоб по них визначати листи берези та яблуні. По листах дерева й розрізняють. Зрозуміло, їх розрізняють ще й по коріннях, і по стовбурах, по корі, але це ми вже потім будемо вивчати. Кожний з нас сподівався знайти щось особливе.  Найпростіше шукати березу - її здалеку видно, ні із чим не поплутаєш. Яблуню легко розпізнати по яскравих яблуках: на початку вересня, коли ми були в парку, яблучка вже добре помітні навіть здалеку. Наші дівчатка відразу кинулися збирати яблука та їсти.  Але вони виявилися такі несмачні, кислі, терпкі. Учителька пояснила, що це яблуня дика, а не садова, от і яблука в неї такі не самі їстівні. От які дерева ми довідалися у парку на прогулянці. 

Минає літо, і разом з осінню до нас приходять похмурі дні. Блакитне небо повністю затягується  сірими хмарами, так що й сонця не видно. Десь там, над хмарами, воно продовжує світити, та до нас на землю ледве пробивається його неяскраве світло.

 

В осінній день усе навколо наче покрите легким сірим покривалом. Дерева, квіти, будинки - все має приглушений колір, фарби ніби меркнуть. Квіти закривають свої бутони. У таку погоду ніщо не відкидає тінь, тому і здається одноманітним. Сірий асфальт, сірі стіни, сіре небо. Часто в похмуру погоду псується настрій, з'являється легкий смуток.

 

Та з іншого боку, похмурий осінній день сповнений і особливої краси, спокою та гармонії. Сонце не ріже очі, не блищить поверхня води. Все стримане й неяскраве. Якщо немає вітру та дощу, то гуляти в осінній день дуже приємно. Осінні вбрання дерев радують око та прикрашають пейзаж навколо. Не жарко, тому можна довго ходити по осінніх вулицях, не відчуваючи втоми. Головне, зберігати добрий та сонячний настрій в душі.