1. Це величне дерево мене дивувало й вабило... 2.І досі та сосна стоїть в моїй уяві такою якою побачив уперше до якої звик у
дитинстві. 3.Можливо вона ввійшла в моє життя і поселилася в якихось там
клітинах мозку тому що саме з її вершини я вперше в житті заглянув у свою долю
побачив ту велич і красу яка стала у моєму житті вирішальною. 4.За власною
ініціативою я ніколи не зважився б вилізти на вершину тієї сосни.5.Мені ставало
моторошно навіть тоді коли я тільки було подумаю про те щоб викарбанитися на
чолопок тієї золотавої красуні...
6.I в гурті і самотою подовгу заклякав я під нею дивився туди де купкою
хмизу чорніло кібцеве гніздо пильно дослухався до музикального дзвону
тоненьких зелених гілок і думав і чим більше думав тим більше мені прагнулось
забратись на самісіньку вершину і хоч здалеку хоч з ось такої висоти побачити
Київ мій омріяний Київ...
Записати текст, поставити розділові знаки. Дати відповіді на питання.
1. Назвіть номери речень, у яких є вставні слова, випишіть ці слова.
2. Знайдіть і підкресліть просторічні слова.
3. Випишіть номери СПР з кількома підрядними, запишіть їх схеми ( або
лінійну, або стрктурну), визначте й запишіть вид підрядності ( однорідна,
неоднорідна, послідовна).​

Гарний вчинок синички
У підручнику я нещодавно прочитав текст "Добра синичка". Мені дуже сподобалася ця пташка, бо вона дуже смілива і добра. Коли синичка роздобула хробачка собі на сніданок, прилетів горобець і хотів відняти їжу. Але синичка не злякалася  і дала відсіч нападникові. Вона відстояла свого хробачка, бо була дуже смілива.  
А ще синичка - добра пташка. Про це свідчить її гарний вчинок, коли вона нагодувала мале горобченя. Синичка сама хотіла їсти, але віддала свого хробачка пташеняті, що випало з гнізда. На мою думку, синичка виявила такі гарні риси характеру, як сміливість і доброта. Це дуже добре.

Казка про Сполучник
Жив собі в державі Рідна Мова скромний службовець на ім’я Сполучник. Він щодня сумлінно об’єднував не лише окремих, однорідних жителів цієї країни, а іноді й цілі родини-речення. Але його робота видавалася декому не дуже потрібною: ну й що з того, що поєднує... Можна й окремо жити непогано. От і кепкували з нього, казали, що маленький на зріст, що незмінний... І що цікаво — жодних питань до нього ніхто не ставив.Набридли Сполучникові такі кпини. От і вирішив він утекти світ за очі — до інших, незвіданих країв.Ішов Сполучник довго чи не дуже, але стомився й сів перепочити. Оглядівся довкола — ох і гарна його країна, ох і розкішна його Рідна Українська Мова!.. Аж серце стиснулося від думки, що доведеться оселитися на чужині. Добре розумів, що він хоч і маленький, а збідніє без нього держава, стане роз’єднаною...Коли бачить, аж ген курява піднялася. А то гонець, і саме його розшукує, просить повернутися — сумно стало без нього, непривітно.Зрадів Сполучник і з радістю повернувся додому. Від образи не залишилося й сліду, бо всі товариші вітали його, за в гості. Сполучник запрацював іще краще, ніж колись, і від того Рідна Мова розквітла, стала милозвучною та співучою.