Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. Квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. Я люблю Київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.
Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.
Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.
Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.
1. Леся Українка розповідала, що вона вивчила арабську мову і тепер навчає арабчат грамоти (І. Шап.).
2. Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх навіть ні про що писати (Л.Кост.).
3. Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо (І. Н.-
Лев.).
4. Старий любив час від часу вступати в такий герць з молоддю, де на
його боці була сила начальницького становища і мудрий життєвий досвід, а на боці опонента лише юний запал та свіжі, щойно почерпнуті з книжок знання. (О. Гонч.).
5. Коли зірок і куль гримучий сплав мене прийняв до себе у науку --- неначе із-зі хмари хтось поклав мені на поперек залізну руку (М. Руд.).
6. Серце в’яне співаючи, коли знає за що. (Т. Шевч.).
7. Парубок стояв, як зачарований (П. Мирн.).
8. Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл (М. Рил.).
9. Як та хмара, гайдамаки Умань обступили (Т. Шевч.).
10. Вся околиця знає, що протягом ближчих років укриє сили знову ліс, і не який-небудь, а дубовий (Ю.Ян.).
11. А він забув про весло, що лежало під ногами, і боявся поворухнутися, щоб не сполохнути її голосу - тихого, як паводок, і чистого, як подих землі на пагорбах посеред заплав (Г. Тют.).
