Виправте помилки слововживання та відредагуйте подані речення. 1. По статті Кримінального Кодексу йому нічого не грозить. 2. Приведу деякі факти. 3. Таку довідку може видати любий лікар. 4. Громадянин К. одночасно являється директором кафе-бару. 5. Слідчий у той день так і не попав на прийом до прокурора. 6. У відділі кадрів він знайшов свій особистий листок. 7. Між К. і В. ще у 1990 році встановилися дружні відношення. 8. Довга переписка між двума орендними підприємствами скінчилася у арбітражному суду. 9. Першою на місце пригоди прибула пожарна команда. 10. Решта цінностей досталася сім’ї у спадок. 11. На участку Нагорного Л.А. було скоєно сім крадіжок приватного майна. 12. За словами Орлової С., вона всіляко старається сохранити сім’ю. 13. Розроблений план передбачав також захоплення заложників, які працювали як обслужуючий персонал. 14. Треба негайно прийняти міри до порушників закону. 15. Начальник підписався на кілька періодичних видань. 16. Працівники відділу ознайомилися з випискою із протоколу офіцерських зборів.

Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда. То й повість починається, як починаються казки: "За широкими морями, за лісами дрімучими, ще й за горами кам’яними... був колись веселий край, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями". 

З 28 на 27 лютого старого стилю в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака пана Енгельгардта, Григорія Шевченка, народився син Тарас. 

Батько й мати на панщині, то й доглядала за малим Тарасом старша сестра Катерина, яка й сама ще була дитиною. Хочеться їй самій ще з подругами погуляти, то посадить малого в ямку на вигоні, накаже не вилазити та й майне до гурту. Згада про малого тільки тоді, як із поля покажеться череда. Вітром летить до ямки, а воно сидить. Як побачить Катрю, з плачем викидає рученята. І картає себе Катря, що покинула дитину саму на вулиці. Ідуть вони за село виглядати маму й татка. 

Минають роки... Росте Тарас... Тільки зіп’явся на ноги, почалось дитяче бурлакування, бо батьки на панщині, брат десь пастушить, сестра нагороді... І мандрує дитина то на леваду, то до ставу, то за сад на могилу... 

Сад темний, густий, бур’янами зарослий. Невесела й хата Шевченків зимою та восени — кривобока, стара, стіни повигинались, солома потемніла, потрухла, мохом узялась, дірки світять голими латами. А весною зацвіте садок , посіє Катря квіти під вікнами, і суму мов не було. Вперше по весні Шевченкова родина розташувалась коло хати надворі вечеряти. Але невесела та вечеря: зморений батько свариться, мати заклопотана, зажурена, дочка заплакана. Зайшов звичаєм сусід погомоніти й дивується, що так пізно вечеря. То мати й розповіла про їх клопіт: Тарас десь дівся. Скрізь обшукали, та так і не знайшли. Вирішили після вечері знов іти шукати.

Зарипіли десь вози; вдарила луною багатоголоса пісня. Всі забули на деякий час про хлопця, заворушились – чумаки! – повиходили назустріч. Аж тут Катря побачила Тараса. Почали допитуватись, де був. Хлопець і розповів, що заблукав у полі, стрів чумаків, вони посадили його на віз, дали батіг у руки та й привезли додому. А як повкладала мати дітей спати, а сама з сусідами сіла на призьбі, почав Тарас тихим голосом розповідати брату та сестрі, що ходив туди. Де сонце заходить, і бачив залізні стовпи, що небо підпирають. Крадькома прислухалася мати: 

—

Як будь-яка якість характеру, справедливість потребує людської наснаги. Для цього потрібна чесність, завзятість, небайдужість, а головне милосердна душа. Постає хвилююче питання: чи це легко вдається? Відповідь досить неоднозначна, як на перший погляд. Проблема навіть не у складності цієї чесноти, проблема полягає в невпевненності людини щодо своїх вчинків. Проте, знаю напевно, що якщо особистість дійсно прагне до самовдосконалення, душевної гармнонії, значимості власного "Я" , врешті-решт справедливості - вона не зупиниться ні перед чим.