Качанівська садиба переказ​

Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене нібикамінь звалився з душі.

Фразеологізми у творах виділено курсивом

1. І мовлять учні, що землю милу навік любить не перестануть.

2.  У мудреця спитали якось люди, чи є що золота дорожче на землі.

3.  Рося спитала в свою чергу, як я розумію щастя.

4. Подумав трохи й відповів мудрець, що дорожча дружба є, була і буде.

1. И говорят ученики, что землю милую навек любить не перестанут.

2. У мудреца спросили как-то люди, есть ли что золота дороже на земле.

3. Рося спросила свою очередь, как я понимаю счастье.

4. Подумал немного и ответил мудрец, что дорогая дружба есть, была и будет.