1. Укажіть випадок, коли треба вжити малу літеру. А «Чи будемо проситись до багатих, чи до бідних?» -(0,0)бізвався один бур- лака. Б В казарму вбіг Кавун і крикнув до Миколи: «(Т, т)ікаймо, бра! Тікаймо!» В Аза вербами причаїлась дрімота і шепче: «(3,з)асни собі, засни собі.» Г Тарас запитав: «(К, к)оли ж можна прийти?»
2. Укажітъ речення, у якому допушено помилку в оформленні прямої мови. А Дід приходить до липки: «липко, липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом. Б «Не сплять мої В «Кого ж ти, княже, залишиш замість себе в Києві?»-спитав епископ. Г Взяла зілля, поклонилась бабусю». ,-сказав боярин.-Та й кому до сну тепер?»
3. Укажіть речення, в якому правильно розставлено розділові знаки. A «Ну чого ж тебе понесло в поле? Чого?- допитувалась мати... Б Щоб угадати ім'я судженого, питали перехожих чоловіків: Дядьку, як вас звати? В «Прощавайте, люди добрі! Прощавайте! мене вражі ляхи ні за нюх табаки». Г «Не гомоніть! голосно прощався з козаками бранець.-Повісять -гримнув воевода Всеслав. »

Твір Евгена Гуцала "Лось" - оповідання.Це оповідання розповідає нам історію про тварину із заповідника, про те як вона врятувавшись від одної біди потрапила в іншу, про її рятівників та вбивцю. 
Лось, почувши небезпеку, вибіг з байраків до річки, щоб напитися води, але його спіткала біда: лід був тонкий і лось провалився. Але на до тварині прийшли двоє хлопчтків, вони, ризикуючи життям, врятували лося. Але ледь лось вибрався з води, як його застрелив мисливець й рідний дядько братів, Шпичак . Діти сказали, що  цей лось був із заповідника. Шпичак зрозумівши, що діти розкажуть охороні заповідника, хто вбив тварину, сказав їм мовчати, а за це вони отримають і м"яса і роги. Та хлопчики, вибравши між правдою та сімейними почуттями, вибрали правду, чесність та гуманне ставлення до природи.
Тож мораль цього оповідання - бути гуманним до природи, та берегти флору та фауну рідного краю, як це зробили хлопчики. Автор передав героїчний вчинок дітей й без усіляких сумнівів схвалює його, і з призирством ставиться до мисливця і браконьєра, й засуджує бездушність цієї людини.

Відповідь:

Я гадаю, всі люблять весну. Це період, коли природа оживає, пробуджується від зимового сну. Перші птахи повертаються з теплих країв і все навколо пронизується їх щебетом. Від такої краси радіє душа, тішиться око та співає серце. По-особливому гарно в цей період у батьківському саду. Поступово сходить сніг і земля залишається чорною, незахищеною.  Та на ній уже починають з’являтися перші квіточки – проліски. І сад стає вже зовсім інший, ніжний, чарівний. Всі дерева потопають у духмяному ароматі ніжно-рожевих пелюсток. Вишні, яблуні, груші, персики ніби затаїлись у пахучому тумані. Так і приваблюють бджілок-трудівниць. З гілочки на гілочку перестрибують пташки. Щебечуть один до одного, розповідають ранішні новини. І так приємно їх часом послухати, сидячи на ганку. Може й для себе що цікаве почується. У такий момент складно всидіти вдома. Хочеться гати за такою красою знову й знову. Весняної пори всі хороші господарі дбають про свій сад. Наприклад, мої батьки щороку обрізають зайві гілочки на деревах і оббілюють стовбури, щоб захистити від шкідників. Сад весняної пори – прекрасний. Виграє рожевими, білими, зеленими фарбами. Весна – це художник і композитор, який пробуджує наші душі, змушує знову повірити в любов.

Пояснення: Члени речення не виділила.