Запишіть речення, розставте розділові знаки. Побудуйте його структурну схему, зробіть синтаксичний розбір (підкресліть члени речення, надпишіть над кожним словом, якою частиною мови є, дайте загальну характеристику всій конструкції й компонентам як простим реченням). Hiякі бесіди ніяке тлумачення не розкривають тієї емоційної сил слова яку несе в собі мелодія пісні якщо ви хочете щоб рідне слово назавжди увійшло в духовне життя дитини стало її багатством не забувайте рідну пісню (В. Сухомлинський).

      1. разом: врозтіч, нарозхват, униз, уночі, допізна, натроє, чимдуж, декуди, напролом, відтепер, якнайкраще, щодня, аніскільки, мимохідь, насамперед, потихеньку, безперестанку.        2. окремо: по можливості, під гору, як слід, на жаль, таким чином, сам на сам, до лиця, по черзі, до речі, з розгону, на мить, уві сні, до сьогодні, до вподоби, за що, на вибір, без черги, по суті, до речі, без відома.       3. дефіс: ледве-ледве, по-сусідськи, по-людському, по-латині, хоч-не-хоч, ось-ось, десь-то, хтозна-як.

В усі часи у родині без хліба не можна було жити. Найголовніше на столі — хліб. Хліб та сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського народу. Раз на тиждень господиня випікала хліб у жіночий день — п'ятницю.

Хлібна діжка — це родинний оберіг. її не годилось використовувати з іншою метою, окрім свого прямого призначення.

Руками легко виплескували круглу хлібину, клали її на рушник, потім на ясеневу лопату клався капустяний листок, притрушувався борошном і лише тоді на нього переносили хлібину. Спритно шугали лопату в гаряче черево печі, потім піч затуляли заслінкою.

Про все це мені розповідала моя бабуся, яка мешкає в селі на Полтавщині.

Зараз жінки не випікають хліб, бо можна його купити у будь-якому магазині. Але уявити собі хоч один день без хліба неможливо. Він потрібний і на сніданок, і на обід, і на вечерю, і на святковому столі.

Объяснение: