50 Прочитайте речення. Поясніть суть допущених помилок. За потреби скористи 1. Павло підняв лежачу на підлозі монету. 2. Нам потрібна люд
матеріалом рубрики «Культура мовлення» (с. 49). Відредаговані речення записи
знаюча проблеми всієї галузі. 3. Із цієї вишки можуть стрибати по
ючі спортсмени. 4. Товари, користующіся попитом, розкупили шан
5. Завезли лікувальні препарати, успішно пройшовші випробуви
6. Група туристів сіла в потяг, слідуючий до Ужгорода.​

Речення з відокремленим означенням  

Давали гроші —
таляри биті, |людям дуже милі|,
та дядько Лев заклявся на життя,
що дуба він повік не дасть рубати.
__
Мені здається часом, що верба,
|ота стара|, |сухенька|, то — матуся.
__
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
|блискучі|, |білі|... 
__
...От і розбіглася на морі супротивна хвиля,
а з теї хвилі вилетіли коні,
як жар, |червоні|,
|у червону колясу запряжені|...
__
Ні,
ти сам для мене світ, |миліший|, |кращий|,
ніж той, що досі знала я, а й той
покращав, відколи ми поєднались.
__
Доню,
давно готові шати для царівни,
але вона десь бавилась, |химерна|,
убравшися для жарту за жебрачку.
__
І з долу вгору він до мене звів
такий болючий погляд, |повний туги
і каяття палкого|, без надії...
__
Будуть приходити люди,
|вбогі й багаті|, |веселі й сумні|,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
__
Леся Українка «Лісова пісня» 

Речення з відокремленим означенням  

Давали гроші —
таляри биті, |людям дуже милі|,
та дядько Лев заклявся на життя,
що дуба він повік не дасть рубати.
__
Мені здається часом, що верба,
|ота стара|, |сухенька|, то — матуся.
__
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
|блискучі|, |білі|... 
__
...От і розбіглася на морі супротивна хвиля,
а з теї хвилі вилетіли коні,
як жар, |червоні|,
|у червону колясу запряжені|...
__
Ні,
ти сам для мене світ, |миліший|, |кращий|,
ніж той, що досі знала я, а й той
покращав, відколи ми поєднались.
__
Доню,
давно готові шати для царівни,
але вона десь бавилась, |химерна|,
убравшися для жарту за жебрачку.
__
І з долу вгору він до мене звів
такий болючий погляд, |повний туги
і каяття палкого|, без надії...
__
Будуть приходити люди,
|вбогі й багаті|, |веселі й сумні|,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
__
Леся Українка «Лісова пісня»