нарешті настала найкраща пора року — літо. я завжди з нетерпінням чекаю на нього. адже на літніх канікулах немає потреби робити уроки. хоча, звичайно ж, вчителі читати книги, але це можна робити, коли захочеться, сівши в альтанці або на і.
мені подобається милуватися красою природи: зеленим листям, яке весело шелестить на вітрі, яскравими квітковими луками. приємно влітку вдихати аромат квітучої конюшини, спостерігати за комахами, що перелітають від однієї рослини до іншої, слухати спів солов’я і зозулі.
а ще мені подобається встати рано-вранці, щоб поїхати з батьком на риболовлю. сісти з вудкою і дивитися, коли сіпнеться поплавець. якщо пощастить зловити рибку, виникає таке захоплення, що важко передати словами.
також ми любимо з батьками влаштовувати прогулянку лісом по гриби та ягоди. це невеликий ялинник, але в ньому дуже багато різних грибів: маслюків, рижиків, сироїжок. приємно збирати їх та вдихати неповторний аромат хвої. також у лісі зустрічаються невеликі галявини, де можна поласувати ароматною суницею. під деревами я збираю шишки, знаходжу красивий мох — все це знадобиться для вироблення виробів з природних матеріалів до школи.
влітку багато можливостей, як цікаво провести час. однією з них є зустріч зі своїми друзями. ми любимо збиратися всі разом, грати в різні активні ігри: волейбол, бадмінтон, футбол. а ще ми їздимо на дачу, де можна вдосталь поласувати полуницею, яблуками, грушами та сливами. я батькам прополювати бур’яни, поливати город. у нас там є ставок, в якому живуть веселі жаби, що влаштовують хорові концерти. цікаво спостерігати за сімействами диких качок. вони випливають на середину ставка зі своїми маленькими каченятами, дружно пірнають і весело пищать.
літні канікули завжди залишає після себе багато приємних вражень. є що згадувати восени та в холодні зимові дні. ось чому я вважаю, що літо — найкраща пора року.
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями та їхніми духовними надбаннями.
Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».
Мова — це діамант, і лише від того, хто правильно нею володіє залежить чи сяятиме цей діамант в золотій оправі.
З 1997 року наша держава святкує День української писемності та мови, який припадає на 9 листопада і приурочений вшануванню пам’яті Преподобного Нестора Літописця.
Наша мова належить до мов великих європейських і світових народів. Вона є рідною мовою українців, які проживають за межами нашої держави у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах.
Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського.
Тож нехай материнське слово стане духовним джерелом життя та сприятиме єднанню майбутніх і минулих поколінь, возвеличуючи Україну та її народ.
