1. Виражають почуття мовця: на жаль
Активізація, привернення уваги: їй Богу
Виражають впевнеість чи сумнів: мабуть, либонь, здається, я добре знаю, мабуть.
Ввічливість: будь ласка.
Вказують на джерело повідомлення: на думку.
1. На щастя, усім мешканцям будинку вдалося врятуватися. 2. В американській конституції записане право людини на щастя. 3. Кажуть, у Донецьку є Інститут штучного інтелекту. 4. Правильно кажуть, що ворога слід знати в обличчя. 5. Ми дивимося на сьогоднішні труднощі не як на біду, а як на випробування, яке нас лише загартує та зробить сильнішим. 6. Тільки раптом, як на біду, взявся вітер і начисто розвалив солом’яні стріхи, розтрусив солом’яний дах. 7. Я, наприклад, розмовляю вночі віршами. 8. По-моєму, це такий шампур, на який уже всіх нанизано.
3. Оленці здавалось, що мати буде дуже її лаяти. (присудок)
Здається, що зараз вечір. (вставне слово)
Він може зробити це, якщо захоче (частина присудка)
Він, може, не такий і поганий. (вставне слово)
Добродій Іванишин ! , брат Михайло ! , добродійко Тетяно ! , друже Олег ! , товарише Віталій ! , стороже Василенко ! , пане Ковалишин ! , Наталіє Дмитрівно ! , Петро Васильович ! , Катерино Петрівна ! , пані Надіє ! , пан Іванців, колега Михайло, Ілля Сорока, добродій Чиже ! , пане Стебленко ! , Іване Хомич ! , друже Клименко ! , добродійко Сорока ! , студенте Петренко ! , друже Грице ! , пані Ковальова ! , товарише Ткачук ! , лікаре Ігнатенко ! , добродій Бобров ! , колего Лисюк ! , сестре Оленко ! , Ганно Михайлівна ! , Соломіє Дмитрівна ! , Іллє Тимофійович ! .
