Знайти 5 орфограм та 5 пунктограм.

На правому березі ріки Самари, яких десять миль від Дніпра, лежало українське село вка. Даремно шукав би хто його в теперішню пору. Воно пропало. Зруйноване, поросле травою, як багато-багато інших тогочасних українських помешкань вка не відрізнялася своєю долею від інших осель: такі самі хати з дерева та глини, вкриті соломою або очеретом.
Хати стояли рядком віконцями на південь, оточені городами та садками. Посередині села великий майдан, де стояла невеличка дерев'яна церква, а біля неї вбоге попівство.
Не було тут видно якоїсь заможності. Нікому не снилося будувати гарних домів з хоромами, бо ніхто не знав, що завтра станеться, чи його праця відразу не спопеліe. To були страшні часи татарських набігів на Україну.
В тих часах вибирали люди під свої оселі такі місця, які, на їх гадку, давали б найпевніший захист перед ворогом та в яких можна б знайти найвигідніші умови до життя:отож недалеко води або над водою, а відтак близько лісу або очерету, де б на випадок татарського набігу найбезпечніше сховатися та втекти від поганської невол вку заложили на тому місці, бо там найшли цілий терновий гай, та й до Дніпра було недалеко, а там росли великі ліси, звідкіля можна було набирати досить дерева.
Праця тривала кілька років, доки хати стали готовій село розжилося як слід вчани зайшли сюди з-за село розжилося як слід вчани зайшли сюди з-за Дніпра, також після татарського погрому, а що стали на тому місці на самого то й прозвали своє село вкою.

Если поставлю 5 звёзд и сделаю лучшим ответом.

Найбільше мов серед українців знав(присудок) Агатангел(підмет) кримський. Він(підмет) знав(присудок) понад шістдесят мов. У дитячі роки хлопець(підмет) досконало(присудок) вивчив німецьку, французьку, польську , та англійську мови. Пізніше юнак(підмет) добре оволодів(присудок) грецькою турецькою італійською давньоєврейською, санскриптом. Після того він(підмет) вивчав(присудок) мови до кінця життя. А. Кримський(підмет) став(присудок) визначним світового рівня ученим-орієнталізм, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики.

Нібито так, але може бути десь помилка.

Мені подобається вчитися у нашій школі. Вчителі добрі та уважні, хоча й суворі. Тому на уроках доводиться сидіти тихо-тихо.

Через це дуже втомлюєшся..

Інша справа – перерва. Тільки-но пролунає дзвоник – швиденько до їдальні. Хутко поїв – бігцем у коридор.

Шкода, звісно, витрачати час на їжу, але потрібно ж набратися енергії.

Перерви у нас великі, 10-15 хвилин. Угадайте, скільки разів я встигаю пробігтися коридором? Десять-п’ятнадцять.

Це нічого, але іноді як зіштовхнешся з ким-небудь. Хтось

навіть радий, що можна трохи побитися. Проте у старшокласників я намагаюсь не врізатися. Можуть боляче вдарити. У вчителів, звісно, теж.

Можуть покарати – змусять стояти. А це так нудно, особливо якщо перед цим сидиш 45 хвилин на уроці. Ось і доводиться маневрувати. Так цікавіше, ніж просто бігти як дурень світ за очі.

А якщо серйозно, то у нашій чудовій школі немає нормального спортзала, де б можна було “розрядитися”, пограти у що-небудь. І взагалі, як на мене, мало уроків фізкультури. Я б із задоволенням ходив на урок фізкультури щодня. Ні, двічі на день. Ні, через кожні два уроки щодня.

Це було б чудово!

Объяснение: