Змініть виділені частини речення так, щоб замість дієслова стояв дієприслівник. Поясніть написання не з дієприслівниками.

Зразок. Якщо ти не знаєш броду, то не лізь у воду. – Не знаючи броду, не лізь у воду.

1. Незнайомець пройшов повз, не помітив нас. 2. Все, що можна, зроби сьогодні, не відкладай на завтра. 3. Зроби діло, гуляй сміло. 4. Привчайся ходити рівно, не горбся і не засовуй руки в кишені, – це некрасиво і шкідливо для здоров’я. 5. Сирена гула, не вгавала ні на хвилину.

Объяснение:

А чи були ви в лісі, коли там на повну панує зима? Не кожної зими ліс буває таким неперевершеним, як цього року, незвичайний — чарівливий. Як зайдеш у це царство неземної мерехтливої краси й одразу ж опиняєшся у полоні дивовижних вражень. Навіть слово сказати  страхітливо голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля пухнастого снігу стільки, що, здається, вони от-от не витримають і сніг білою лавиною сплине під ноги. Усе: дерева, кущі,маленькі ялинки, - стоять припорошені сніжинками, ніби принцесси, що готуються до якогось балу. Хочеться навіть дихати пошепки. Та окремо в цій красі вирують снігурі, які зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати друзки снігу. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо тільки скрпне гілка. Ліс наповнений поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно, спокійно стояти й слухати ліс, що душа починає співати мимоволі разом з природою.

Объяснение:

А чи були ви в лісі, коли там на повну панує зима? Не кожної зими ліс буває таким неперевершеним, як цього року, незвичайний — чарівливий. Як зайдеш у це царство неземної мерехтливої краси й одразу ж опиняєшся у полоні дивовижних вражень. Навіть слово сказати  страхітливо голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля пухнастого снігу стільки, що, здається, вони от-от не витримають і сніг білою лавиною сплине під ноги. Усе: дерева, кущі,маленькі ялинки, - стоять припорошені сніжинками, ніби принцесси, що готуються до якогось балу. Хочеться навіть дихати пошепки. Та окремо в цій красі вирують снігурі, які зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати друзки снігу. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо тільки скрпне гілка. Ліс наповнений поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно, спокійно стояти й слухати ліс, що душа починає співати мимоволі разом з природою.