Усім подобаються люди турботливі, уважні, здатні до словом, і ділом. Звідки ж тоді береться байдужість до всіх і до всього: до близьких, до колег, до своєї справи, та й до самого життя?
Мені здається, багато що починається зі звичайного егоїзму. Власне «я» стає понад усе. Може, зараз час такий? Мені ні з чим порівнювати. Але бабуся часто каже, що раніше люди були довірливіші, уважніші, частіше допомагали одне одному. А тепер багатьох так і виховують: покладайся тільки на себе, нічого для інших задарма не роби, до ншому — відбереш у себе.
Деякі так і чинять. Знаю одного відмінника. Справжнього. Краще за всіх на науках знається. Але ніколи нікому не допоміг, навіть своїм друзям. На будь-яке прохання знайде якусь відмовку. Ще б пак: так він один-єдиний отримає дванадцять балів, він один буде лідером, а якщо до товаришу— дивишся, і той виб'ється в перші учні.
Собака, на мою думку є найвірнішим другом. Він не може говорити, але його очі випромінюють таку любов, що не побачити її дуже важко. Собаки на відміну він людей щирі тварини, їм не потрібно багатство, їм потрібна лише любов турбота. Вони є вірними друзями, ніколи не причинят болю, єдину біль, яку вони причиняють - це лише, помираючи. Вони залишають за собою слід, який важко забути. З цього всього можна зробити висновок, що собаки - вірні друзі, які ніколи тебе не покинуть, ніколи не розлюблТь і головне вони не закохуються в зовніштфсть, а закохуються в душі.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
