До ть,будь-ласка,потрібно підкреслити у тексті всі прийменники.
Кожне дерево в лісі живе своїм життям, по-своєму розвивається, по-своєму шумить. Підіть у ліс, заплющить очі і по шелесту листя вгадуйте породу. Дуб буває особливо хороший, коли він росте на галявині і інші дерева не заважають йому розвиватися. Дуб – дерево міцне. Навесні на ньому довго не розпускаються бруньки, в той час як весь ліс навколо вже одягся у весняне святкове вбрання. Повільно росте листя дуба, але зате воно не боїться ні бур, ні приморозків. Дубове листя передчасно не пожовкне, не опаде. Його молоде, часто червонувате листячко росте і наливається не ніжно-зеленим кольором трави, а темною зеленню. Якщо вітер дуже тривалий, зашумить дуб і шумить довго завзято. Його низький голос можна розпізнати серед найрізноманітнішого шуму лісу .

Кожна людина з малого до великого шукає відповідь на питання-«Хто я?». Кожен мріє кимось стати, може бути на когось схожим, може усвідомлено йде до якоїсь мети, тим не менше кожен хоче знайти себе в цій життя. Одного разу, і я опинилася у владі подібного питання, відповідь прийшла сама. Вже тоді мене вабив світ психології.
 Зараз, задаючи собі подібне питання - «Хто я?» - Відповім напевно так: «Проста людина, нічим не відрізняється від інших, що володіє певними здібностями, знаннями й уміннями. Прагнучий до певних вершин, що займає певне місце в суспільстві. Психолог, початківець психолог ». І тут би мені хотілося зрозуміти, хто ж такий психолог для мене на даному етапі розвитку моїх професійних навичок. Я не заперечую, що моя думка щодо професії може змінитися з плином часу, адже нічого не стоїть на місці, все розвивається.
Отже, почала б я з того, що виділила кілька пунктів, які для мене точно не підходять під визначення професії психолога.

   Твір-опис свійської тварини пропоную скласти так:
   У нашій родині живе свійська тварина. Це собака на ім'я Джесі. Джесі разом з матусею ми знайшли на вулиці ще дитинчам. З того часу вона живе з нами. Джесі не має породи. Вона висока та струнка. Шерсть у моєї улюблениці коричневого кольору, гладенька. По всьому тілу у Джесі є маленькі темні плямки. Вони роблять її дуже кумедною.
   У Джесі вуха, наче трикутники. Вони чують все, що відбувається навколо. Хвостик у моєї собаки довгий та схожий на бубличок. Щодня Джесі зустрічає мене зі школи радісним гавкотом. Я дуже радий, що одного разу ми врятували їй життя. Тепер вона - наша вірна подруга по життю.