Письменник звернувся до давніх подій в одному з регіонів Кокандського ханства. Ця держава існувала з 1709 до 1876 року на території сучасних Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану, південного Казахстану та Сіньцзянь-Уйгурського автономного району Китаю. «Час подій нашої оповіді,— зазначив автор,— це час Кокандського ханства, де правили хаджі — праведники, нащадки самого пророка».
Мусульманське населення міст Учтурфан та Кашгар організувало збройне протистояння китайському імперському війську. Один з епізодів цього протистояння І. Гаспринський зобразив у «Дівчині-левиці». Цей епічний твір має жанрові ознаки історичного оповідання: невеликий обсяг, однолінійний сюжет на основі давніх подій, різнобічно розкритий образ однієї героїні.
Завдяки карантину я почала проводити більше часу з близькими для мене людьми. Також стала приділяти більше уваги своїм улюбленцям. За ці два місяці я почала займатися спортом. Добре відпочивати на карантині, але тримати форму потрібно. Ми з мамою створили куточок флори. Для цього ми купували квіти і вже деякі з них зацвіли. А з татом та братом ми створили змагання по футболу. Після обіду ми збираємо глядачів: бабусю, дідуся, сестру. А мама у нас головний суддя. Ще я допомагаю бабусі садити насіння на нашій ділянці. А з дідусем ми граємо в шахи, поки він мене перемагає, але мені подобається. Ось такий веселий та гарний карантин.
Вибач, не знаю чи ти дівчинка чи хлопчик. Ось що змогла)
