ДАЮ 28Б Прочитай. Спиши, розставляючи пропущені розділові знаки при однорідних членах речення, підкресли їх відповідно до їхньої синтаксичної ролі.

1. Мандрівник безтурботно йшов уперед але раптом зупинився. 2.Порожньо пізньої осені в полі на луках у садах на городах. 3.У гаях парках літають зграйки синиць. Чорний шпак вилетів із шпаківні сів на гілку весело защебетав. 4.Ласа кішка до риби та у воду лізти не хоче. 5.Заєць влітку носить сіренький кожушок а взимку одягає білу шубку. 6.У вікно було видно і річку і яри і луки і ліс і скелі. 7.Сонце сьогодні не пекло а гріло рівно та ласкаво.

      Яку людину можна вважати вічливою?

   Дуже приємно спілкуватися з ввічливими людьми. А кого ж можна назвати ввічливим? У першу чергу того, хто опанував основні правила культури поведінки. Усім відомо, що вітатися, показуючи свою неприязнь, дуже нечемно, а ще гірше не відповідати на вітання. Вихована людина не повинна передавати свій поганий настрій іншим. А відчуття тактовності, передбачення негативної ситуації й запобігання її виникненню — домінуючі риси порядної людини. Недарма в народі кажуть, що культурна людина, мов весняне сонце, не тільки приносить тепло, а й веселить душу. Вихована людина з повагою ставиться до своєї родини, до свого роду.

Неможливо бути люб'язним та ввічливим на побаченні й брутально поводити себе вдома чи в школі. А освіченість — провідна риса сучасної людини.

Сподіваюся, що у найближчому майбутньому невихованих людей буде все менше.

Демокріт сказав: «Ввічливі люди бувають не стільки від природи, скільки від тривалих вправ». Тобто, щоб стати вихованим, треба багато працювати над собою.

Відповідь:

Епіфора  

Уривок вірша Надії Кир'ян

-У тебе задовгі руки,- сказав Прокруст,-

Відрубаємо — і ти будеш щасливий.

— У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, —  

Відрубаємо — і ти будеш щасливий.  

— У тебе задовгі вуха, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і ти будеш щасливий.

— У тебе задовгий язик, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і ти будеш щасливий

Анафора

Твір Василя Герасим'юка

Хоч раз.

Хоч раз ти повинен відчути

Як тяжко рветься на цій землі

Древнє чоловіче коло,

Як тяжко зчеплені чоловічі руки,

Як тяжко почати і зупинити  

Цей танець.

Хоч раз

Ти стань у це найтісніше коло,

Обхопивши руками плечі двох побратимів,

Мертво стиснувши долоні інших,

І тоді в заповітному колі

Ти протанцюєш під безоднею неба

Із криком по-звіриному протяжним.

Щоб не випасти із цього грішного світу,

Хоч раз  

Тавтологія

Ожиємо, брати, ожиєм (І. Франко).        

Все, що знала)