План 1)природа мати берегиня 2) земля щедра годувальниця 3)земля планета жива аптека 4) природа джерело здоров'я сили натхнення 5)єкологічна катастрофа 21 ст.6)врятуймо майбутнє людства

Привіт, Марійко!
Пишу тобі цього листа і згадую наші зустрічі та як чудово ми проводили час. Дуже сумую за тобою. В нас вже починає розставати сніг. Багато води і скрізь мокро. Вже не покатаєшся на санках, як недавно з тобою, але нічого. В школі все добре, навчаюсь я гарно, але знову хочу на канікули. Мій кіт Рижик дуже підріс, бачила б ти це чудо. Маленьке кошеня, з останньої вашої зустрічі, стало гарним та пухнастим котом. Граюся з ним і радію - який же він милий. 
Як твої справи? Як навчання? 
Мої батьки часто запитують про те. Передаю тобі від них вітання. 
Навіть не знаю, що тобі ще розказати. Побачивши зроблені нами кормушки в парку, декілька дітей з мого міста носять туди зерно і також підгодовують птахів. Це дуже гарно виглядає і ми з тобою зробили цей світ добрішим. 
Як твій молодший братик? Давно його не бачила. Зараз він мабуть кумедніший, ніж був раніше. 
Передай привіт своїм батькам. Чекаю на твого листа. 
З любов'ю, твоя подруга ... (Оксанка).

В одному  місті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.  Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.Чирик відповів:- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.   За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.  З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.