По справжньому красивий та людина, при погляді на якого, завмирає подих, а серце починає битися злегка швидше і коли розмовляєш з ним, то це відчуття не зникає! Кожне слово висловлюється десь у серці, а від кожного погляду стає тепло ... Краса це не тільки те що бачиш, але й те що при цьому відчуваєш ...
Людину, яка приваблює не стільки своїм доглянутим зовнішнім виглядом, а й своїми внутрішніми якостями. Краса видно зсередини, скільки не прикрашай внутрішнє каліцтво, воно більше залучати не стане.
Доброго, розумного, великодушного, який викликає до себе повагу.
Чехов писав - У людині повинно бути все прекрасно: і обличчя, і одяг, і душа, і думки, так давайте прагне до цього!
Головного героя казки "Фарбований лис" звуть Микита. Це був хитрий-прехитрий звір. На нього полювали собаками, ставили капкани, підкидали отруєне м'ясо, але він обминав усі небезпеки, повчаючи інших, як діяти в різних ситуаціях. "Незвичайне щастя і хитрість зробили його страшенно гордим". Одного дня Микита мав особливо чудовий настрій і, вихваляючись, пообіцяв, що зможе посеред дня з базару вкрасти курку. Інші його товариші не вірили. Тоді лис вирушив у місто для здійснення свого плану.
Та коли почув гамір, крик, шум, перелякався і заховався у кущі. Сидів і думав: "Навіщо я так багато пообіцяв, не треба було так вихвалятися". Але якщо почав, то слід продовжувати. Проте на базарі Микиту швидко знайшли пси і загнали у діжку з фарбою. Він просидів там півдня, думаючи про своє становище. Вже ввечері повернувся до свого лісу. А вранці помітив, що він увесь синій. Усі інші тварини, які жили у лісі, злякалися його. І тоді Микита вирішив обманути всіх. Він розповів, що його призначено царем, який ма гати за порядком. Так тривало рік. Звірі ловили для нового царя дичину, а той вершив правосуддя. Наближався день, в який рік тому у лісі з'явився синій звір. Влаштували свято, де брав участь хор лисиць. Лис Микита не втримався і разом з хором почав співати. Тут усі помітили, що це звичайнісінький лис, який протягом року водив їх за ніс. Тож звірі напали і розірвали бідного Микиту.
Чому так сталося? Все дуже просто. Лис протягом року обманював усіх, видавав себе за царя, всі на нього працювали, допомагали, слухалися його.
"Хуха-Моховинкв"
Нещодавно я прочитала цікаву та щиру казку «Хуха-Моховинка» В.Короліва-Старого. Це чудова розповідь про маленьку лісову істоту, яка має «велике» серце.
Казка навчає нас любити рідних та близьких, бути небайдужими та уважними до інших. Хуха сумує без своїх друзів: «тяжко жити без рідного товариства». Вона показує нам приклад ввічливості: «попрощалася, красненько подякувала гостинним козам». Маленька істота працьовита, добра, слухняна, лагідна.
Страждання, самотність, холод та голод випали на долю Моховинки, але вона сміливо та терпляче долає всі труднощі: знесилена «мандрувала все дал сть та кмітливість ставали їй у пригоді: «під нею було кілька щілин, якими можна було пролізти». Коли сталося нещастя у хліві, хуха швидко прийшла на до покликала дітей, потім дорослі врятували козу Лиску.
У вчинках маленької лісової істоти ми бачимо великий оптимізм, мрію та надію про краще життя. Вміння пробачати – дуже добра риса хухи. Автор на прикладі Моховинки спонукає нас бути добрими, працьовитими, пробачати іншим, робити добро. Вона може бути для нас добрим прикладом.
