ОтСвітлана вирішила сьогодні зустрітись зі своєю подругою. В кафе вони мимоволі почали шукати тему для розмови. Світлана вирішила розпочати:
– Нещодавно зрозуміла, що без грошей нічого в цьому світі не можна отримати.
– Ти впевнена? Може ти трохи перебільшуєш? – з неприхованим подивом запитала Анна, подруга Світлани.
– Ну так.От скажи мені, що, по твоєму, не можна купити за гроші?
– Кохання, – тихо відповіла дівчина. Світлана розсміялась.
– А що ти скажеш про пари, в яких чоловік платить гроші дівчині аби та була з ним?
– Ти мене не розумієш. Я не кажу про стосунки і те, як вони існують. Я кажу про почуття. Про те, що торкаєтсья найглибших куточків серця.
– Я думаю що за кілька тисяч доларів можна й туди долізти.
– Невже ти думаєш, що метелики в животі і захоплення в очах можна купити? Це неможливо. Якщо ти так вважаєш, то певно ти ніколи не кохала.
– Кохала! Роман з Дмиром був чудовим! Він купляв мені такі гарні прикраси! Жоден чоловік такого для мене не робив!
– Значить все-таки не кохала.
Объяснение:
ответ:солов'їні" йдеться про ніжне кохання, яке ніколи не забувається, сниться ночами. Згадуються й солов'їні ранки, і стежки, де ступали ноги милої, і подніпровські далі, якими колись милувалися разом. Усе знайоме до болю. Смуток на душі ліричного героя. Розійшлися життєві дороги закоханих, але надія на зустріч живе, тому й бадьорить серце приспів:
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б'є,
Молодість мила,
Ти серце моє!
Материнській любові і відданості, материнській печалі і величі Малишко присвятив рядки багатьох віршів, поем. Образ матері набуває узагальнюючого значення в "Пісні про рушник" (1959). З глибинних джерел черпає поет барви для змалювання образу матері, яка проводжає свого сина в далеку дорогу. У погляді її — тривога й сум, надія на щасливу долю сина, побажання йому добра в невідомім краю. Любовно вимальовується портрет матері за до але виразних епітетів:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Объяснение:
