Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті кра росою.
Ще недавно в пітьмі ночі нам зоріли тільки сни.
Сонце востаннє землі усміхається й тихо за гори далекі ховається.
Джмелями літаки собі гудуть, і джміль до них гуде спросоння.
Всю ніч бродить навмання, прокладає шлях до дня.
Не хочу, щоб чужинець незвано, безцеремонно, не питаючи, заходив би до моєї хати.
Предивний сон і звеселив, і налякав мене неждано.
І досі ті чудні дива морочать серце несказанно.