решить тесты
Запитання 1
У драмі-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки оспівано красу
варіанти відповідей
Гуцульщини
Полісся
Буковини
Слобожанщини
Галичини
Запитання 2
Рятує Мавку від сокири Килини
варіанти відповідей
Перелесник

Водяник

"Той, що греблі рве"

Лісовик

Марище

Запитання 3
Бездуховність й обивательську обмеженість утілено в образі

варіанти відповідей

Того, що в скалі сидить

Куця

Лукаша

Килини

Долі

Запитання 4
Слова "Я маю в серці те, що не вмирає!" належать

варіанти відповідей

Лукашу

Мавці

"Тому, що греблі рве"

Перелеснику

Русалці Польовій

Запитання 5
Синонімами до слова "феєрія" можуть бути слова

варіанти відповідей

музикальний, ритмічний

химерний, непересічний

чарівний, міфічний

пригодницький, авантюрний

чуттєвий, сльозливий

Запитання 6
Метаморфоза (перетворення людини на рослину чи тварину / Мавки на вербу, Лукаша на вовкулаку) властиве фольклорному жанру

варіанти відповідей

думі

билині

коломийці

баладі

колядці

Запитання 7
У драмі-феєрії "Лісова пісня" порушені всі проблеми, ОКРІМ

варіанти відповідей

краси людських взаємин

патріотизму

великого кохання

сутності щастя

людини й мистецтва

Запитання 8
Драма-феєрія "Лісова пісня" - зразок

варіанти відповідей

сентименталізму

романтизму

неоромантизму

імпресіонізму

реалізму

Запитання 9
Рід літератури "Лісової пісні" -

варіанти відповідей

епос

лірика

драма

ліро-епос

Запитання 10
Композиційну особливість драми-феєрії "Лісова пісня" вказано в рядку

варіанти відповідей

пролог і 20 пісень

пролог і дві дії

пролог і три дії

4 частини, 30 розділів

Запитання 11
"...молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами" у творі "Лісова пісня"

варіанти відповідей

Лукаш

Водяник

Лісовик

Перелесник

Той, що греблі рве

Запитання 12
Місто, у якому Леся Українка написала "Лісову пісню"

варіанти відповідей

Кутаїсі

Тбілісі

Батумі

Цхінвалі

Руставі

Народився Микола Кіндратович Вороний у 1871 році на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область) у заможній сім'ї ремісників, яка зберігала українські традиції. Батько був виходець з селян, був онуком кріпака, який свого часу зумів записатися до міщанського стану. Зате мати була з роду відомих українських діячів культури, до яких належав Прокіп Колачинский, ректор Києво-Могилянської академії. Мати передала маленькому хлопчику в спадок палку любов до української культури, народними звичаями, повір'ями, до української казки, пісні, легенди, а також до Кобзаря. Дитинство Миколи пройшло на Слобожанщині. З 80-х років Вороний навчається в училищі. Тут він знаходить себе - зближується з народниками, читає заборонену літературу. Його літературні смаки віддаляються від підліткового захоплення творами Жюля Верна і Майна Ріда. Разом з народовольцем Ерастовым Вороний організовує «Українську громаду». Його відразу ж виключають з училища з забороною вступу в університет і проживання у великих містах. Тим не менш, Микола, не довго думаючи, виїхав до Відня, потім до Львова, де спокійно продовжує своє навчання. Там він знайомиться з Франком, і навіть допомагає йому у виданні газет «Громадський голос», «Радикал». Потім стає актором, спочатку в театрі Крапивницкого, згодом працює в трупах Саксаганського, Васильєва. І навіть як актор мандрує містами та селами України та Росії. І в ці часи не залишає літературна творчість.
В роки Громадянської війни Вороний виїхав за кордон. Тим не менш, він дуже переживає за долю України і в 1926 році повертається на Батьківщину. Здається, що все чудово, тим не менш, над поетом збираються чорні хмари. Знайшов він час повертатися! З-за доносів його виселяють з Києва, а потім засуджують на три роки сталінських таборів. Потім його доля невідома. Є свідчення, згідно яких Вороний ще довго перебував у в'язниці, а потім виїхав з Києва до Воронежа, де і помер в 1942 році. Але є інші факти: поет був розстріляний 7 червня 1938 року. Але повернемося до написання нашого твору. Звичайно, треба проаналізувати саму поему «Євшан-зілля». Вона нескладна для розуміння ідейно-образний зміст поеми лежить на поверхні. У цій поемі поет зачіпає проблему історичної пам'яті, уславлює борців і народних героїв, протестує проти національного і соціального гноблення.
Через весь ваш твір має пройти одна-єдина думка про історичну пам'ять народу, про зв'язок її з минулим, сучасним. Особиста доля Миколи Вороного ніби відбилася в легенді-алегории про «Євшан-зілля». У висновку твору ваші міркування треба пов'язати з сучасністю. І протягом твору не забувайте про власні думки і враження.

Епітет — це слово чи словосполучення, завдяки особливій ​​функції в тексті, допомагає слову набути нового значення або смислового відтінку, підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмету або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості, насиченості.Епі́тет- визначення при слові, що впливає на його виразність.
Порівняння – порівняно – проти 
Іменником порівняння українці користуються досить широко. “Чудним видалось йому самому порівняння тонконогої в коротенькій спідничці дівчинки з перепеленям на стерні” (Андрій Головко). Без порівняння – незрівнянно. “Щасливий буду, коли напишете мені про свої роботи, які мене без порівняння більш цікавлять, ніж власні” (Михайло Коцюбинський). Над усяке порівняння – незрівнянно більше, краще. У цих реченнях, висловах порівняння звучить цілком природно. Чого не можна сказати про фрази, в яких воно вжите з прийменниками в і при як відповідник російських по сравнению, сравнительно. Ось одна з них: “При порівнянні середніх місячних температур виходить, що найтеплішим місяцем у північній півкулі є липень”. Тут правильно було б: як порівняти середні місячні температури (порівнюючи середні місячні температури), з порівняння... виходить.
Прислівник порівняно слушний там, де йдеться про порівняння з ким-, чим-небудь. “Порівняно з іншими Бронников мав добрий заробіток – професія машиніста по південних економіях вважалася досить дефіцитною” (Олесь Гончар). 
З таким самим значенням інколи виступає й прийменник проти: “І стіл був багатший проти звичайного” (Леонід Смілянський), “Проти того ж періоду минулого року...” (з газети). 
2. Порівнюючи – порівняно 
Порівнюючи. Природно звучить як дієприслівник (якщо воно відповідає російському сравнивая): “Порівнюючи показники нинішнього і минулого років, бачимо рух уперед”. Однак як прислівник (аналогічний російському сравнительно) в сучасній мовній практиці вживається порівняно.