я народився та живу в україні, це моя батьківщина, мій улюблений куточок землі. я дуже люблю мальовничу українську природу. безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. в усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. хоч, я впевнений, на землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. і я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
мій рідний край – це мова, пісні, книжки. це знайомі з дитинства казкові герої. це найперші спогади про власне життя. на мою думку, втратити все це – величезне горе. згадуючи про людей, яким доводилося залишати батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. а ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
усі ми на землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. ми маємо поважати одне одного. я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
минуло декілька років і ось іван сила з дружиною мілкою та інші учасники цирку зустрілися біля входу в цирк "бухенбах".там на порозі їх зустріла бахенбах,далі вони пішли до зали, до їх рідної зали,та промовила: "любі друзі, а давайте зробимо шоу та покличемо усіх знайомих та друзів".без роздумів всі згодилися на цю пропозицію. через тиждень прийшло багато гостей та циркачі зробили найкраще шоу за всі роки.після усіх номерів люди йшли і тільки промовляли: "цирк бухенбах відновився",і у цей момент повз них проходили сили із своєю дружиною. на наступний ранок бухенбах покликала усіх у свою кімнату та сказала: "дякую вам всім за останній виступ,цирк бухенбах розпадається". та потім іван викрикнув : "ні, не розпадається,я не проти і далі тут працювати".інші циркачі з ним погодилися ,вони не можуть жити без цирку,він - їхнє життя. усміхнулась та обійняла їх всіх,і вони пішли готувати наступне шоу.
