Себе ж любив, і часто влітку, коли стояли тихі сонячні дні, він лежав у священиковому садку біля кринички і посміхався собі з утіхи, милуючись своєю вродою.
І коли він виколював кротові очі гострим шпичаком з очерету, вони реготали, а коли жбурляв камінцями на прокаженого, вони реготали теж
Біг до своїх ровесників і верховодив ними. А ті в усьому слухались його, бо він був гарний, прудконогий, умів танцювати, співати й грати на сопілці. 1 хоч би куди вів їх Хлопчик-зірка, вони стрімголов бігли за ним, і хоч би що наказував робити, вони все покірливо робили Так він верховодив ними в усьому, і вони стали такі ж немилосердні, як і він.
Ви не були на Ейфелевій башті?
О! - цмокає француз. - Це - дивовижа...
Що - не були? Не бачили? Завважте:
Ви, значить, ще не бачили Парижа!
Емблема міста - Ейфелева вежа!
В путівниках вона, на книгах, картах,
На запальничках, навіть на одежі...
Туристові її побачить варто!
Дивлюсь на зріст її трьохсометровий,
На чудо-юдо - плетиво зі сталі.
На ній хмарки сидять і хмурять брови,
Перепочинуть - і рушають далі...
Тут сонце косу свою русу чеше,
Проміння золоте іде від неї...
На вежі я! Париж відкрився вперше -
Живий, якого не вмістить в музеї!
Побачив не Пігаль, де місяць сходив
Над "Мулен-Ружем", інші краєвиди:
Дими, дими над трубами заводів, -
Париж, який від нас ховали гіди!
Париж, де Маркс із Енгельсом зустрілись,
Париж, в якому жив наш рідний Ленін,
Де вперше стяги Травня загорілись -
Червоні стяги
В дні весни зелені!
Париж - лежить під нами! Ми - на небі!
Згори Париж, немов поштова марка.
Пізнаємо з приємністю для себе:
Он - Лувр, Нотр-Дам,
Ось - Тріумфальна арка!
І Сена, Сена, що, мов срібний пояс,
Обперезала стан Парижа...
Сена!
Мости на ній...
Подався в далеч поїзд...
Булонський Ліс підняв свої знамена...
Й на небі сувеніри є, завважте!
Є кока-кола.
Є питво і їжа...
Ви не були на Ейфелевій башті?
Так, значить, ви не бачили Парижа!
