Забрать ребенка у матери можно только если будут доказательства о неисполнении матерью своих обязанностей. Например, мать страдает алкоголизмом или наркоманией. Регулярно может на несколько дней оставлять ребенка каким-либо знакомым, а сама пропадает неизвестно где. Необходимо запросить справки у наркодиспансеров, у участкового (если были эпизоды приводов), а также заручится поддержкой свидетелей и документами о собственной состоятельности содержать и растить ребенка.
Возможно забрать ребенка у матери и тогда, когда она надлежащим образом исполняет свои обязанности. Такое решение может принять суд, если у отца есть своя жилплощадь, а у матери нет, есть хороший доход, а у матери нет. Но это не самый красивый поступок по отношению к нормальной маме. К тому же, для психического благополучия ребенка будет лучше, если мама и папа решат вопрос мирно.
Кроме того, есть определенные законодательные нюансы:
1) ребенок младше 3 лет он в любом случае будет жить с матерью, кроме случаев, когда мать лишена родительских прав;
2) после того, как ребенку исполнится 10 лет, суд при выборе места жительства будет учитывать не только доказательства и доходы, но и мнение ребенка.
Объяснение:
Із Сімейного кодексу України
Стаття 207. Поняття усиновлення
1. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду (...).
2. Усиновлення дитини провадиться в 'її найвищих інтересах для забезпечення стабільних і гармонійних умов її життя. (...)
Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менше як на п’ятнадцять років.
У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою ніж вісімнадцять.
3. Усиновлювачами можуть бути подружжя (...).
7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується. (...)
Стаття 243. Діти, над якими встановлюється опіка, піклування
1. Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами й дітьми, позбавленими батьківського піклування.
2. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування — над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
3. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Стаття 244. Особа, яка може бути опікуном, піклувальником дитини
1. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.
2. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, Ті здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. (...)
Стаття 249. Права й обов’язки опікуна, піклувальника щодо дитини
1. Опікун, піклувальник зобов’язаний виховувати дитину, піклуватися про Ті здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. (...)
Стаття 252. Патронат над дитиною
1. Патронат над дитиною — це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. (...)
6. Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя встановлюється органом опіки та піклування і не може перевищувати трьох місяців.
У разі наявності обставин, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя понад зазначений термін, орган опіки та піклування може його продовжити.
Загальний термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя не може перевищувати шість місяців.
Стаття 253. Договір про патронат
1. За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, на виховання в сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату. (...)
