Олимпийское движение постоянно совершенствуется, со временем
приобретая положительные тенденции своего развития. МОК (Международный
Олимпийский комитет) уделяет немало внимания проблемам Игр и по мере сил
старается их решить. Это, в частности, касается организации Юношеских
Олимпийских игр. Первые летние Игры начали проводить только с 2010 года, а
зимние – с 2012. Предшественниками юношеской Олимпиады стали всемирные
соревнования, в которых принимали участие спортсмены-юниоры, возраст
которых варьировал от 14 до 18 лет. Целью организации подобных
мероприятий стало стремление вовлечь молодежь в официальное Олимпийское
движение юниорам реализовать таланты, а также найти сильных
спортсменов, которые будут достойны представлять свои страны на
последующих Играх.
Прекрасным примером достойного участника юношеской Олимпиады
является Никита Владимирович Нагорный, российский гимнаст, рожденный 12 февраля 1997 года в Ростове-на-Дону. Никита в свои девятнадцать является
трехкратным чемпионом, серебряным и бронзовым призѐром юношеских
Олимпийских игр 2014 года, чемпионом Европы 2015 года в опорном прыжке,
чемпионом Европы 2016 в командном первенстве и в вольных упражнениях,
серебряным призѐром летних Олимпийских игр 2016 года. Он - заслуженный
мастер спорта России, а также мастер спорта международного класса, а ко
всему еще и младший лейтенант Вооруженных Сил Российской Федерации.
За высокие спортивные достижения, за волю к победе и
целеустремленность, Никите вручили медаль ордена «За заслуги перед Отечеством».
Другой положительной тенденцией развития Олимпийского движения в
лучшую сторону стало постепенное вовлечение в него женщин, а также
исправление гендерной асимметрии. Вплоть до 1981 года в МОК не входила ни
одна женщина, поскольку решение о составе Комитета принимали его
участники, т.е. мужчины.
Одним из примеров таких личностей является Ольга Геннадьевна
Вилухина, российская биатлонистка. Она занималась лыжными гонками до
1998 года, но с 2004 года перешла на биатлон по совету тренера. Чемпионат
мира по биатлону среди юниоров 2006 года стал для нее первым в карьере. В
индивидуальной гонке она заняла лишь 28 место.
На сегодняшний день Ольга является заслуженным мастером спорта
России, двукратным серебряным призером Олимпийских игр 2014 года (в
спринте и женской эстафете), бронзовым призером чемпионата мира 2012 года,
трехкратной чемпионкой России.
розвиток психіки
звук своїм помічником. Природні звуки ми схильні сприймати як тишу. Але на жаль, сучасна людина вносить у звуковий ландшафт багато шумів.
Шум чинить особливий, негативний вплив на розумову діяльність і легко може порушити природний плин життя. Сучасний шумовий дискомфорт викликає у живих організмів больові реакції. Звук від пролітаючого реактивного літака, наприклад, пригнічуюче діє на бджолу, вона втрачає здатність орієнтуватися. Цей же шум вбиває личинки бджіл, розбиває яйця птахів у гнізді. Транспортний або виробничий шум діє пригнічуюче на людину - стомлює, дратує, заважає зосередитися.
Як тільки він замовкає, людина відчуває полегшення і спокій. Рівень шуму в 20-30 децибел практично нешкідливий для людини. Це природний шумовий фон, без якого неможливе людське життя. Для "гучних звуків" допустима межа становить приблизно 80 децибел. Звук у 130 децибел вже викликає у людини больове відчуття, а в 150 - стає для неї нестерпним. Звук у 180 децибел викликає втому металу, а при 190 - заклепки вириваються з конструкцій. Недарма в середні віки існувала страта "під дзвін". Дзвін повільно вбивав людину. Шум заважає нормальному відпочинку і відновленню сил, порушує сон. Систематичне недосипання і безсоння ведуть до важких нервових розладів. Тому захисту сну від шумових подразників повинна приділятися велика увага.
Не варто забувати, що наш організм, цілком природно, реагує на звук не тільки в залежності від його сили, але і від висоти. І тут небезпеку несуть не звуки, які сприймаються нами як найвищі, а звуки нечутні - ті, що лежать поза межами людського сприйняття: ультра- та інфразвуки. З легкої руки медиків з ультразвуком ми знайомі і навіть вважаємо його корисним (що не безперечно). А ось категоріями інфразвуку мислити ми не звикли, хоча його дію на собі кожен відчував неодноразово. Сильний вітер, шторм, гроза, спалахи на сонці відчутно змінюють наш емоційний стан, а в багатьох навіть фізичний. Просто цю зміну важко пов'язати з тим, чого не чуєш.
Інфразвук супроводжує вибухи, обвали, землетруси. І жах в душі людини під час цих катаклізмів виникає не тільки від думки про загрозу життю - жах, минаючи другу сигнальну систему, викликає інфразвук. Така його властивість. Є частоти інфразвуку, здатні викликати не просто жах, а психічні розлади і навіть справжнє безумство.
Найчастіше, звичайно, городяни страждають від інфразвуку, створеного руками людини. Джерелом його можуть бути, наприклад, промислові підприємства, трансформатори вуличного освітлення. І немає такої стіни, такого матеріалу, який був би здатний людину від нього захистити.
