А.П. Чехов поднимал проблему возможности сохранения искренней дружбы с расхождением по служебной лестнице.
Два школьных приятеля при встрече имели возможность проверить свои чувтва. Только преградой стал титул толстого, дослужившегося, до "тайного советника". Тонкий льстит поднявшемуся товарищу, а толстый и рад бы встрече, но неприятно поражен протекающими на его глазах переменами. Лесть, чинопочитание, умаление собственного достоинства - настолько истончают Тонкого, что для прощания ему протягивает Толстый два пальца.
1)Цього шоколаду вистачить, щоб заповнити по краї всі ванни всієї країни! Та ще й усі плавальні басейни! — розділ п'ятнадцятий «Шоколадний цех»
2)Я взагалі не хочу, щоб цим займався дорослий. Дорослий мене не слухатиме, не захоче вчитися. Він буде намагатися робити все так, як забажається йому, а не мені. Тому мені потрібна дитина. Мені потрібна чемна, розумна й добра дитина, якій я зможу відкрити свої найдорожчі секрети виготовлення солодощів… поки я ще живий.— містер Вонка про свій задум із «Золотими квитками»
3)Ой лихо, вона таки зіпсований горішок, — сказав містер Вонка. — Мабуть, її голова відлунювала порожнечею.— про Веруку Солт
