На початку Еліза вражає читачів своєю грубістю та жахливо спотвореною мовою. Вона – “дівча з канави” без освіти та знання елементарних манер. Батьки не переймалися вихованням дочки, тож вона зростала й формувалася під впливом лондонської вулиці. Однак, попри показну грубість, Еліза є насправді вразливою, невпевненою та переляканою.
Щасливий випадок докорінно змінив долю Еліз Дулітл: якби її дорога не перетнулася з Хігінсовою та Пікерінговою, вона б довіку жила у похмурій кімнатці, укривалася б лахміттям замість ковдри і вийшла б заміж за чоловіка, схожого на її батька. Варто зазначити, що професор Хігінснавчив Елізу не лише літературно розмовляти та поводитися, як леді, а й мимоволі загарутвав її характер. Протягом твору ми ігаємо, як дівчина перетворюється з “гусениці” на “метелика” – з квіткарки-кокні на “місс Дулітл”. У кінці від колишньої переляканої Елізи не залишилося й сліду; перед нами постала сильна і впевнена у собі жінка, яка знає собі ціну та вміє відстоювати власну думку, – істинна леді.
За цим диввовижним перетворенням цікаво ігати. Та варто звернути увагу на те, що в основі його – самовдосконалення, оволодіння манерами та освіта. Отже, така еволюція – не утопія Шоу, а реальна можливість для кожного з нас
Объяснение:
не критикуйте будь-ласка
