7 класс

( проблема воспитания, проблема отношения, проблема уважения)

ответ:Дивакуваті люди… А кого ми так називаємо? Тих, хто світ бачить по-своєму, проблеми – там, де для інших їх не існує, і зовсім байдужі до власного добробуту.

Алонсо Кіхано – такий чоловік, бо він зачитується лицарськими романами. Ці твори настільки захоплюють його, що він починає жити ними. І це, здавалося б, природно для людини, якій подобається певний жанр чи вид мистецтва… Але це природно доти, доки наш герой живе цими романами, а не живе у цих романах. Тут відбувається зав’язка твору: реальність відсувається для Дон Кіхота на другий план, і він починає жити у світі середньовічного лицарства, вважаючи себе, звісно, одним з його представників.

Головний герой вигадує собі красиве ім’я. Справжньому лицареві цього недостатньо. Необхідний ще зброєносець, яким стає знайомий Дон Кіхота Санчо Панса. Новоспечений лицар дає гучне ім’я навіть своєму коневі: Росінант. Не може лицар і без дами серця, якою стає жінка з сусіднього села з поетичним пишним ім’ям Дульсінея Тобоська (ясна річ, це ім’я також вигадав наш лицар сумного образу). Зброю Дон Кіхот лагодить собі з того, що «завалялось» у домі ще з часів його прадіда. От, здавалося б, і все! Образ славного лицаря вийшов на славу, пере за каламбур. Але ж ні, ще не час зупинятися і милуватися цією картиною: жоден славний лицар не обходився без подвигів, які покриють його ім’я вічною славою. Отже, Дон Кіхот вирушає творити подвиги, показувати свою лицарську мужність та звитягу…

Объяснение:

Это даже не сказка, а былина в стихах. Краткое содержание:
родился молодой богатырь Вольга Святославович, рос он, взрослел и учился всякой мудрости богатырской - как волком по лесам бегать, как рыбой по морям плавать, как соколом по небу летать. Собрал он себе дружину из 29 добрых молодцев и сам был тридцатым. Ехали они по полю и услышали голос пахаря, три дня ехали, а самого пахаря не видели, только голос его слышали и свист. Наконец доехали до него, а он был очень большой и сильный. Вольга рассказал, что едет он со своей дружиной в три города, которыми его Владимир Киевский дань собрать. Пахарь сказал, что это сложное дело, потому что там живут одни разбойники. Попросил Вольга пахаря поехать с ним, тот согласился и отправились они в путь. Тут пахарь вспомнил, что оставил соху на поле, надо бы ее вытащить и закинуть за ракитовый куст, чтобы никто не позарился. Вся дружина пыталась вытащить соху, а не смогла. Тут взял пахарь ее одной рукой, вытащил и бросил за куст. Поехали они снова. Конь Вольги отстает от коня пахаря. Вольга подивился такому коню и говорит, что кабы эта кобылка была конем, за нее бы 500 рублей дали бы. А пахарь сказал, что эта кобылка 500 рублей и стоит, а кабы это конь был, цены бы ему не было. Тут Вольга не выдержал и спросил, как зовут пахаря. А звали его Микула Селянинович.