Характеристика Смирнова "Витамин роста"
​

Ромео Монтеккі — головний герой трагедії У. Шекспіра «Ромео і Джульєтта», романтичний, закоханий юнак, представник знатного сімейства у Вероні. Сім’я Монтеккі тривалий час ворогує з іншого шанованою в місті родиною — Капулетті. Ромео і Джульєтта стають жертвами цієї багаторічної ворожнечі. Герой постає перед читачем в самому початку твору наївним юнаком, який гуляє весь час з друзями та закоханий в якусь безглузду красуню по імені Розалінда. Друзі помічають, що це надумана любов і часто йому про це говорять. Він сам собі придумав образ, підніс у своїх очах, а діставши свій предмет поклоніння, бажає вирости в очах друзів і в своїх власних. Такий Ромео до зустрічі з чотирнадцятирічною Джульєттою Капулетті — дочкою заклятого ворога його сім’ї. Любов до Джульєтти зовсім інша. Це не пусте захоплення, а справжнє почуття, яке перетворило його з легковажного молодика в дорослу, серйозну людину.

Джульєтта Капулетті - головна героїня трагедії У. Шекспіра «Ромео і Джульєтта», юна дівчина з наївністю дитини, яка змінилася в ім'я любові. Джульєтта належить до сімейства Капулетті, яке з давніх-давен ворогує з сім'єю Монтеккі. Вона з'являється на початку твору і постає безтурботним дівчинкою, оточеній турботою батьків, оберігається двоюрідним братом Тибальтом і улюбленої своєї годувальницею. Та відноситься до Джульєтти, як до власної дочки і готова заради неї на все. Знатний рід Капулетті у Вероні добре знають і шанують.

 В. Г. Распутина — это автобиографический рассказ, воспоминания о детских годах самого автора, поэтому образы писателя и его героя слиты в моем представлении в один.

В сложное время пришлось учиться главному герою рассказа. Послевоенные годы были своеобразным испытанием не только Для взрослых, но и для детей, потому что и хорошее, и плохое в детстве воспринимается гораздо ярче и острее. Но трудности закаляют характер, поэтому главный герой часто проявляет такие качества как сила воли, гордость, чувство меры, выдержка, решительность. ответственность и чувство долга не позволяют мальчику бросить учебу и вернуться домой.

Наверняка, многие на его месте давно бы уже сдались или нашли бы другие, непорядочные заработать деньги и еду. Однако развитое чувство собственного достоинства не позволяет

главному герою даже воспользоваться своим умением играть в «запретную» игру и выигрывать больше суммы, необходимые для ежедневной покупки молока. Перебарывая себя, он не поддается даже на уговоры учительницы, всеми правдами и неправдами старающейся ему, подкормить. Без тени сомнения мальчик возвращает ей посылку с драгоценными макаронами и так необходимым ему гематогеном. При этом главный герой никому не жалуется на свои беды и проблемы, всячески их скрывает.

Читая рассказ В. Г. Распутина «Уроки французского», понимаешь, что каждый день в нашей жизни дает нам множество уроков, которые не только добавляют знаний, но и являются своеобразной проверкой на прочность. И от каждого шага, от каждого слова зависит: станем ли смелыми, порядочными, добрыми людьми или постоянно будем сожалеть о поступках, совершенных вчера и в далеком