Мої роздуми щодо нашого покоління мають вельми оптимістичне підґрунтя. Попри деякі хвилювання та закиди про те, що молодь нині вже не та, що була колись, я маю впевненість і переконаний - молодь зараз може й не та, але вона не тільки не гірша, але ж краща від минулих поколінь.
Герой нашого часу, на мій погляд, це людина, яка має широкий горизонт. Вона мислить високими категоріями, їй вже недостатньо того світу, що у вікні, і тих догм, які сповідували предки. Так, ми наслідуємо кращий приклад своїх пращурів, пишаємося їх деякими здобутками, але ми можемо створювати і створюємо нове життя, на нових засадах і принципах.
Ми, молоді, дуже активні, обізнані, освічені, прагматичні, цілеспрямовані люди. Якщо хочете - ми амбітні в кращому розумінні цього слова. Що поробиш - без цього в наш час не проживеш. Час вимагає від людини певноі моделі поведінки.
Дещо ідеалізований образ Героя Нашого Часу такий: він має оптимістичний настрій, він просякнутий командним духом, він стежить за своїм здоров"ям і веде правильний б життя, він усе вміє, він готовий до будь-яких змін і він патріот. Його основна відмінність від Героїв Минулих Часів - він живе у віртуальному світі і не відчуває різниці між ним і світом реальним.
Добре це чи погано і до чого призведе - поживемо, побачимо. Але, як кажуть, що маємо, те маємо. Мій власний оптимізм щодо цього тримається на висловлюванні когось з великих: кожне покоління вважає себе більш розумним, ніж минуле, и більш мудрим, ніж прийдешнє.
ответ:Под определением «лишний человек» в русской литературе подразумевается некий социально-психологический тип, главными чертами характера которого можно назвать неудовлетворенность, душевную усталость, тоску и разочарование во всем, что может предложить жизнь. «Лишний человек», как правило, не может найти себе места в обществе: светские развлечения навевают на него только скуку; он не видит смысла в государственной службе, где основной добродетелью можно назвать чинопочитание; не видит также смысла и в любви. Возникновением этого термина литература обязана И. С. Тургеневу — автору «Дневника лишнего человека» (1850). Критик В. Г. Белинский в своей статье, посвященной роману А. С. Пушкина «Евгений Онегин», пишет о «лишних людях», что они «часто бывают одарены большими нравственными преимуществами, большими духовными силами; обещают много, исполняют мало или ничего не исполняют. Это зависит не от них самих; тут есть fatum, заключающийся в действительности, которою окружены они, как воздухом, и из которой не в силах и не во власти человека освободиться».
Еще больше сочинений на сайте https://sochineniye.ru/lishnij-chelovek-v-povestyah-turgeneva/
Объяснение:
