У давньогрецькій міфології міфи Троянського циклу займають особливе місце. Сучасний світ знає про ці сюжети в основному завдяки епосу Гомера «Іліада». Однак ще до нього у фольклорі цієї античної культури побутували сюжети, що розповідають про Троянську війну. Як і годиться міфу, ця історія отримала велику кількість персонажів, пов’язаних з релігією і богами.
Джерела
Події Троянської війни археологи та історики відносять до XII століття до нашої ери. До того, як стародавнє місто був виявлене німецькою експедицією Генріха Шлімана, воно також вважалося легендою. Дослідники в своїх пошуках спиралися не тільки на «Іліаду», але і на «Кіпрії». Цей збірник оповідав не тільки про Трою, але і безпосередній привід до війни.
Яблуко розбрату
На весілля Пелея і Фетіди зібралися мешканці Олімпу. Покликали всіх, крім Еріди. Це була богиня хаосу і розбрату. Вона не змогла витримати такої образи і підкинула на святковий стіл золоте яблуко, яке зростало в лісі німф Гесперід.
На плоді була вирізаний напис «найпрекраснішій». Міфи Троянського циклу стверджують, що через нього почалася суперечка між трьома богинями – Афродітою, Герой і Афіною. Саме через цей сюжет в багатьох мовах світу закріпився фразеологізм «яблуко розбрату».
Богині попросили Зевса, щоб він вирішив суперечку і назвав найпрекраснішу. Однак той не наважився назвати ім’я, тому що йому хотілося сказати, що це Афродіта, в той час як Афіна була його донькою, а Гера – дружиною. Тому Зевс запропонував зробити вибір Парісу. Це був син правителя Трої Пріама. Він вибрав Афродіту, тому що та пообіцяла йому любов жінки, яку він побажа
Это
Можно лучший ответ
Жаратылыстану ғылымдары — табиғатты зерттеумен айналысатын ғылымдардың жиынтық атауы; табиғат құбылыстары мен олардың дамуының жалпы заңдарын танумен шұғылданатын ғылымдар жүйесі. Еуропада қайта өрлеу кезеңінде (15 ғ-дың 2-жартысы) табиғатты жете зерттеуге байланысты қалыптасты. Кейін, 18 ғ-да Жаратылыстану ғылымдары бірыңғай жүйеге келтірілді. Жаратылыстану ауқымы түрлі табиғат нысандарын (ғарыштық жүйеден бастап микродүниеге дейін), дүниенің жалпы қасиеті мен құрылымын, тірі табиғатты, біздің планетамыздан тыс жатқан нысандарды, сондай-ақ, Жерді қамтиды. Жаратылыстану ғылымдары біріншіден, ғылыми дәлдігімен және жүйелілігімен, екіншіден, табиғат қорларын пайдалану құралы ретіндегі өзінің практикалық мәнімен ерекшеленеді.
