Пан Журден — головний герой комедії «Міщанин-шляхтич» — заможний торговець. У нього все є, але йому не вистачає родовитості. Журден страждає від того, що його рід — це міщани, торговці. Він бачить, що аристократія відіграє в суспільстві велику роль, і йому хочеться бути серед тих, хто, як йому здається, має вишуканий смак, гарну освіту, може вільно спілкуватися із королем. Щоб бути схожим на аристократа, пан Журден кидає всі свої справи, береться вивчати музику, філософію, вправляється у танцях і фехтуванні. Батько дорослої дочки, він, мов підліток, захоплюється обновами, вірить слову брехливого кравця, що завузькі панчохи, тісні черевики, костюм у квіточках — це саме те, що носять аристократи. Засліплений ідеєю стати шляхтичем, пан Журден знайомиться із графом-шахраєм Дорантом, пише ніжні листи, дарує коштовності маркізі-авантюристці Дорімені. Він вірить, що за до цих сумнівних знайомств упритул підійде до своєї найзаповітнішої мети — стане шляхтичем. Усі, кого пан Журден наблизив до себе, з ким подружився, намагаються створити навколо нього атмосферу вишуканості, значущості його персони, всіляко підтримують його ідею. Але все це блюзнірство спрямоване на те, щоб пан Журден оплачував нікому не потрібні уроки, послуги, поради.Та попри всю дивакуватість поведінки, пан Журден показує себе зовсім не таким дурним, як декому здається. Він типовий буржуа, а тому дуже добре знає ціну грошам; природний розум підказує йому слова до маркізи; він чудово розуміє, що свого часу не здобув гарної освіти і дозволив би себе відшмагати, «аби тільки знати все те, чого вчать у школі».Пана Журдена можна назвати типовим представником буржуазії, яка тільки- но почала зароджуватися. Невдовзі вона набере сили, оголосить останній бій феодальному дворянству і переможе. Текст подходит
Тема данного стихотворения - любовь к родине, ко всему окружающему миру. Идея - это мысль о том,как природа родного края лирическому герою справиться с какой-либо трудностью, печалью или бедой. Он, смотря на любимые сердцу пейзажи, чувствует, что они оказывают ему своего рода какую-то поддержку его душу от отчаянья. С ним "заговорили" вода "«Отдай свою боль мне»,— сказала вода, По горному склону стекая.", высь"Сказала мне высь: «Обернись к небесам, И в сердце растает тревога».", дорога "«Спокойно иди, я тебя не предам!» — Тихонько шуршала дорога.", гора "«Взгляни на мои голубые снега»,— Чуть слышно гора мне шептала.", луга"«Приляг на траву»,— поманили луга. Прилег я, и легче мне стало.."
Затем, герой понимает, что у него все стало просто и легко, что все его беды не так уж плохи, как казалось. он говорит : "И стало все просто, и понял я вдруг — Иного не надо мне рая,— А только б дорога, да речка, да луг, Да небо родимого края,"
Он верит, что его душу всегда успокоит родина.
Было взято с другого ответа поэтому переделай в свои предложения, как ты понимаешь прочитанное.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
