по рассказу М. М. Зощенко «Обезьяний язык».

1)Какая из проблем современного писателю общества поставлена в рассказе?
2)Рассказ был написан в 1925 г. Почему именно в это время проблема чистоты русского языка была так актуальна?
3)Чья речь в рассказе подвергается осмеянию?
4)Каким вы представляете себе рассказчика? Найдите в тексте фразы рассказчика и нарисуйте его словесный портрет.
5)Из каких речевых слоёв автор заимствует лексику?
6)Над чем же смеется автор?
7)Смысл названия рассказа.

1) Так. Вирішуєтся конфлікт добра і зла : Міо і Като

2) тато-король

3) Країна Далека. Палац короля на осторові Зелених лук

4) Дух

5) ду дерево, найчорніша гора, колодяць, що шепопів, яма в лісі,  дівчинка, перетворена на птаха...

6) Буссе мріяв про сильного і люблячого батька і друга як у Бенка

7) Битися із Като, який перетворив підвладні території на Чорний Ліс та Мертве Озеро

8) Хлопчик Юм-Юм

9) Може, хтось пам'ятає, що передавали по радіо торік п'ятнадцятого жовтня? Може, хтось пам'ятає, що йшлося про зниклого хлопчика? Ось що тоді передавали:

«Стокгольмська поліція розшукує дев'ятирічного Бу Вільгельма Ульсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому на Упландській вулиці, трина­дцять... Звістки про зниклого просимо надсилати черговим поліційних діль­ниць».

10) Като

11) всесвітньо відома шведська дитяча письменниця

12) Міо знайшов щастя у родинному затишку. Моральні цінності: добро, любов до людей та тварин, дружба.

Объяснение:

Васюня був єдиним сином Якова Кулаківського, і як онук Гордія Кулаківського- єдиним нащадком його роду. З дитинства жив при досить заможному батькові як злидар. Батько обрав йому найдешевше училище для навчання аби лиш не було лишнього рота у домі. Шкодував хлопцеві і його матері їжі, не дозволяв нормально пропалювати у будинку, палити свічки для освітлення. Здавалося б після такого нелегкого дитинства Василь мусів би знати важливість людського милосердя, але прокляття роду Кулаківського не відпускало його з своїх цупких рук. Він виріс таким же безсердечним, жадібним і злим, як усі чоловіки його роду. Але майже все своє життя Василь прожив як щур, переховуючись як дезертир майже 40 років в льосі на власному подвір"ї. Настільки сильно від боявся йти на фронт під час війни.

Цитата: – Зате при такому батечкові я гарно хитрувати й маскуватись навчився! Чи інакше мала б ти усе це добро? Я все до хати тягну, недосипаю, а ти з хати? – Голос колишнього Васюні, щоправда, трохи пом'якшав.

– Не загинув, – глухо мовила Олена. – Якоїсь ночі… ще на початку війни… Діти – Катря й Іванко – спали… Прийшов із боїв і не схотів повертатись. Заховала його в цей льох… Ось, більше, як тридцять літ…

Объяснение: