таблицу и во к поэме "Руслан и Людмила" ÙvÚ​

Мій улюблений поет (О. С. Пушкін)

У кожної людини в житті є найулюбленіший письменник або поет. Його твори ми здатні захоплено читати й перечитувати по декілька разів, і вони від цього стають ще більш цікавими та улюбленими.

Таким письменником став для мене О. С. Пушкін. Я не пам'ятаю, коли вперше почула його ім'я, але це не має значення. Головне — це те, що його казки, вірші та проза, герої його творів немовби влились у моє життя і стали його часточкою.

Я пам'ятаю, як ще маленькою дівчинкою співчувала старому із "Казки про золоту рибку", як мені дуже хотілося мати вдома такого ж кота, що ходить круг дерева .по золотому ланцюзі. Я пам'ятаю, як хотілося мені бути схожою то на царицю, то на "лебідь білу" з "Казки про царя Салтана". А за мультфільмом, створеним за "Казкою про сплячу царівну та семеро богатирів", я вивчила казку напам'ять — так мені сподобалися її герої. Звісно, тоді я ще не знала, що всіх цих героїв створив О. С. Пушкін. І тільки набагато пізніше, коли мама читала мені вірші і про зимовий вечір, і про музу, і про ліцей, і про няню, і про осінь, і ще про багато-багато іншого, я вперше почула про автора цих дивовижних поезій Олександра Пушкіна. З тієї миті я вже ніколи з ним не розлучалася.

Я шукала в бібліотеці його книги і перечитувала їх кілька разів. Я намагалася походити на кращих героїнь його творів. Пам'ятаю, як я вперше прочитала повість "Дубровський" і мені важко було визначити своє ставлення до Маші. Ще мене вразила поема "Полтава", але не стільки своїм сюжетом, скільки через почуття гордості за героїв-воїнів.

1.Лермонтов написал стихотворение «Завещание» (1840 г),  2.на первый взгляд, не имело никакого отношения к судьбе самого поэта. В нем автор изобразил умирающего солдата, который прощается со своим другом и братом по оружию, наказывая ему выполнить последнюю волю. Солдат был сражен вражеской пулей и, находясь в лазарете, понимает, что жить ему осталось совсем немного. Он просит неизвестного собеседника передать поклон родной земле и рассказать тем, кто дорого солдату, о его смерти. «Скажи им, что навылет в грудь я пулей ранен был, что умер честно за царя», — отмечает главный герой произведения. При этом он подчеркивает, что его другу вряд ли удастся застать в живых отца и мать. И это неудивительно, потому что в царской России в армию солдат призывали сроком на 25 лет. И если им удалось выжить во многочисленных войнах, то дома они уже практически никого не заставали и своих близких. Поэтому главный герой стихотворения, с одной стороны, очень опечален тем, что его родители, вероятно, уже умерли. С другой же стороны он не хочет, чтобы они знали о его гибели. Поэтому он просит друга не сообщать им об этом, если застанет стариков в живых. «Скажи, что я писать ленив, что полк в поход послали и чтоб меня не ждали», — отмечает солдат.